01 вересня 2015 р. Справа № 922/3608/15
Суддя господарського суду Вінницької області Баранов М.М., при секретарі судового засідання Фотченко М.О., розглянувши в судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Престиж" 62485, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Паркомуни, б. 26/2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна-V" Вінницька область, Вінницький район, с. Славне, вул. Тиха, буд. 102
про стягнення 38527,34 грн. заборгованості
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
01.07.2015 року господарським судом Харківської області винесено ухвалу у справі №922/3608, якою передано за територіальною підсудністю позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Престиж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна-V" про стягнення 38527,34 грн.
Посилаючись на невиконання умов договору поставки №2388 від 24.12.2014 року, позивач просить стягнути з відповідача 27538,74 грн. основного боргу, 4614,07 грн. пені, 6139,65 грн. індексу інфляції, 234,88 грн. 3% річних, 1827,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору, а також 1000,00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.07.2015 року порушено провадження та призначено судове засідання у справі № 922/3608/15 на 04.08.2015 року.
04.08.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги і подав клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача в судове засідання 04.08.2015 року не з'явився, пояснень та доказів, витребуваних ухвалою суду від 02.07.2015 року не надав, в зв'язку з чим ухвалою суду від 04.08.2015 року розгляд справи відкладено на 20.08.2015 року.
В судове засідання 20.08.2015 року представники сторін також не з'явились, доказів, витребуваних ухвалами суду від 02.07.2015 року та від 04.08.2015 року, не надали.
Ухвалою суду від 20.08.2015 року розгляд справи відкладено на 01.09.2015 року. В судове засідання 01.09.2015 року представники сторін не з'явились.
25.08.2015 року через канцелярію суду надійшов лист позивача (вх. № 06-52/8451/15, в якому останній підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
14.08.2015 року до суду повернувся невитребуваним конверт з ухвалою суду від 02.07.2015 року про порушення провадження у справі, надісланий на адресу відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна-V.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 ОСОБА_1 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.
Разом з тим, суд констатує, що відповідачем не подано клопотань, заяв, телеграм, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, а конверт з ухвалою суду від 20.08.2015 року, надісланий на адресу відповідача на момент проведення судового засідання 01.09.2015 року до суду не повернувся, що з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 свідчить про її отримання останнім.
Про поінформованість позивача щодо наявності в провадженні господарського суду Вінницької області справи № 922/3608/15 свідчить подання останнім клопотань та заяв, наявних в матеріалах справи, в т.ч. і про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Окрім того суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, сторони своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання та представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, суд встановив, що 24.12.2014 року між позивачем - ТОВ "Фірма "Престиж" та ТОВ "Чарівна-V" було укладено договір поставки №2388, відповідно до п.1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити та передати відповідачу товар відповідно до накладних.
Ціна товару є договірною і зазначається в прайс-листах постачальника (п. 3.1. договору). Товар постачається на протязі семи робочих днів з моменту надходження заявки покупця (п.4.2 договору). Право власності на товар переходить до покупця в момент прийомки товару по накладній (п. 4.3. договору). Товар оплачується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок (п. 5.2. договору).
Умови оплати - 30 календарних днів (п. 5.2. договору).
24.12.2014 року позивач поставив відповідачу товар на суму 14327,99 грн., який було оплачено згідно платіжного доручення від 23.01.2015 року №74, призначення платежу вказано "плата за товар згідно накладної № 14010943 від 24.12.2014 р. в т.ч. ПДВ - 2388,00 грн."
Окрім того, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27538,74 грн., а саме:
- по накладній № 15010430 від 14.01.2015 року на суму 6704,52 грн.;
- по накладній № 15010809 від 23.01.2015 року на суму 8202,78 грн.;
- по накладній № 15011461 від 13.02.2015 року на суму 12631,44 грн.
В усіх трьох накладних підставою поставки вказано договір № 2388 від 24.12.2014 року.
В зв'язку з тим, що відповідач не здійснив з позивачем розрахунків за отриманий товар по вищевказаним трьом накладним в строк, обумовлений договором поставки №2388 від 24.12.2014 року - 30 календарних днів, позивач звернувся до відповідача з претензією (лист № 72 від 27.05.2015 року), в якій вимагав сплати коштів за отриманий товар в сумі 27538,74 грн.
Відповідач претензію залишив без задоволення, що призвело до виникнення заборгованості та стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договору поставки № 2388 від 24.12.2014 року між ними виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору поставки.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.526 та ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом. 7.2 договору поставки №2388 від 24.12.2014 року сторони визначили умови оплати - 30 календарних днів. Таким чином, сторонами встановлено період у часі, протягом якого мають бути виконані зобов'язання по оплаті товару.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частина 5 ст. 254 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, останнім днем виконання зобов'язань відповідача по оплаті товару є наступні дати:
- 13 лютого 2015 року - кінцева дата розрахунку за товар по накладній № 15010430 від 14.01.2015 року;
- 02 березня 2015 року - кінцева дата розрахунку за товар по накладній №15010809 від 29.01.2015 року, оскільки останній тридцятий календарний день оплати припадає на суботу 28.02.2015 року;
16 березня 2015 року - кінцева дата розрахунку за товар по накладній № 15011461 від 13.02.2015 року, оскільки останній тридцятий календарний день оплати припадає на неділю 15.03.2015 року;
В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 27538,74 грн. основного боргу є обґрунтованим.
Враховуючи, що відповідач не здійснив розрахунків за одержаний товар протягом 30 календарних днів, позивачем на підставі п. 7.2 договору поставки №2388 від 24.12.2014 року нараховано та заявлено до стягнення 1910,29 грн. пені, а саме:
- за непроведення розрахунків по накладній № 15010430 від 14.01.2015 року, за якою позивач поставив відповідачу товар на суму 6704,52 грн., позивачем заявлено до стягнення 1275,15 грн. пені за період з 14.02.2015 року по 15.06.2015 року.
- за непроведення розрахунків по накладній № 15010809 від 29.01.2015 року, за якою позивач поставив відповідачу товар на суму 8202,78 грн., позивачем заявлено до стягнення 1428,63 грн. пені за період з 01.03.2015 року по 15.06.2015 року.
За непроведення розрахунків по накладній № 15011461 від 13.02.2015 року, за якою позивач поставив відповідачу товар на суму 12631,44 грн., позивачем заявлено до стягнення 1910,29 грн. пені за період з 16.03.2015 року по 15.06.2015 року.
Окрім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення 6139,65 грн. індексу інфляції та 234,88 грн. 3% річних, в т.ч.:
- по накладній № 15010430 від 14.01.2015 року заявлено до стягнення 2212,93 грн. індексу інфляції та 67,23 грн. 3% річних за період з 14.02.2015 року по 15.06.2015 року;
- по накладній № 15010809 від 29.01.2015 року заявлено до стягнення 2158,32 грн. індексу інфляції та 72,14 грн. 3% річних за період з 01.03.2015 року по 15.06.2015 року.
- по накладній № 15011461 від 13.02.2015 року заявлено до стягнення 1768,40 грн. індексу інфляції та 95,51 грн. 3% річних за період з 16.03.2015 року по 15.06.2015 року.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, суд зазначає наступне:
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, пунктом 7.2. договору поставки №2388 від 24.12.2014 року передбачено, що за порушення строків оплати, винна сторона сплачує добросовісній стороні в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, відповідальність у вигляді сплати пені настає:
- по накладній № 15010430 від 14.01.2015 року - з 14.02.2015 року;
- по накладній № 15010809 від 29.01.2015 року - з 03.03.2015 року;
- по накладній № 15011461 від 13.02.2015 року - з 17.03.2015 року.
При перевірці правильності обрахунку пені за допомогою калькулятора системи "Ліга: ОСОБА_1" встановлено, що розміри пені мають становити:
- по накладній № 15010430 від 14.01.2015 року, за період з 14.02.2015 року по 15.06.2015 року - 1275,14 грн.;.
- по накладній № 15010809 від 29.01.2015 року, за період з 03.03.2015 року по 15.06.2015 року - 1411,10 грн.;
- по накладній № 15011461 від 13.02.2015 року, за період з 17.03.2015 року по 15.06.2015 року - 1889,52 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, на суму 4575,76 грн. В стягненні 38,31 грн. пені позивачу слід відмовити.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та 3% річних за допомогою калькулятора системи "Ліга: ОСОБА_1", а також на предмет відповідності вимогам укладеного сторонами договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 230-231 ГК України, встановив, що інфляційне збільшення боргу складає 6880,57 грн., в т.ч.:
- по накладній № 15010430 від 14.01.2015 року інфляційне збільшення суми боргу за період з 14.02.2015 року по 15.06.2015 року складає 2409,11 грн.;
- по накладній № 15010809 від 23.01.2015 року інфляційне збільшення суми боргу за період з 03.03.2015 року по 15.06.2015 року складає 2386,26 грн.:
- по накладній № 15011461 від 13.02.2015 року інфляційне збільшення суми боргу за період з 17.03.2015 року по 15.06.2015 року складає 2085,20 грн.
Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення суму 6139,65 грн. втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині стягнення підлягають задоволенню в межах позовних вимог - на заявлену позивачем суму 6139,65 грн.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних встановлено, що вказані вимоги підлягають задоволенню на суму 232,50 грн., виходячи з того, що:
- по накладній № 15010430 від 14.01.2015 року 3% річних за період з 14.02.2015 року по 15.06.2015 року складають 67,23 грн.;
- по накладній № 15010809 від 23.01.2015 року 3% річних за період з 03.03.2015 року по 15.06.2015 року складають 70,79 грн..
- по накладній № 15011461 від 13.02.2015 року 3% річних за період з 17.03.2015 року по 15.06.2015 року складають 94,48 грн.
В стягненні 2,38 грн. 3% річних позивачу слід відмовити.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 1000,00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що вказана вимога не підтверджена належними доказами, а тому не може бути задоволена. З наданої позивачем копії договору про надання юридичних послуг № 250501 від 25.05.2015 року між ТОВ "Фірма "Престиж" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не вбачається понесення витрат на правову допомогу у даній судовій справі. Будь-яких доказів, які б підтверджували фактичне понесення витрат (платіжні доручення, касові ордери тощо) на правову допомогу в сумі 1000,00 грн. позивач не надав. ОСОБА_2, яка вказана виконавцем у договорі, участі в судових засіданнях по справі не брала, доказів делегування останньою таких повноважень іншим особам суду не надано.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі грн. пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 175, 231-232 ГК України, ст.ст. 11, 253-255, 526, 530, 549, 553, 550-551, 610-612, 625, 626, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівна-V" (Вінницька область, Вінницький район, с. Славне, вул. Тиха, буд.102, код ЄДРПОУ 38675435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Престиж" (62485, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Паркомуни, б. 26/2, код ЄДРПОУ 31714807) 27538,74 грн. основного боргу, 4575,76 грн. пені, 6139,65 грн. втрат від інфляції, 232,50 грн. 3% річних, 1825,07 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В стягненні 38,31 грн. пені, 2,38 грн. - 3% річних відмовити.
5. В стягненні 1000,00 грн. витрат на правову допомогу відмовити.
6. Копію рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 04 вересня 2015 р.
Суддя Баранов М.М.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 62485, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Паркомуни, б. 26/2
3 - відповідачу Вінницька область, Вінницький район, с. Славне, вул. Тиха, буд. 102