02 вересня 2015 року м.Чернігів Справа № 825/2506/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.
за участі секретаря Сугакової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, -
11.08.2015 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно не зарахування позивача на продовольче забезпечення та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування, визнання неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не виплати позивачу нарахованої грошової компенсації замість встановлених норм харчування та стягнення грошової компенсації в сумі 6 237,48 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.03.2014 № 20 він був призваний на військову службу по мобілізації. Вказує, що всупереч чинного законодавства його не було зараховано на продовольче забезпечення з дня прибуття до військового комісаріату, в результаті чого він не був забезпечений харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, та при ухваленні рішення поклався на думку суду.
Представник Чернігівського ОВК в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, згідно яких просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з метою приведення власної діяльності до вимог законодавства України та відновлення порушених прав позивача, наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575 позивача було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч НОМЕР_1 . Враховуючи неможливість забезпечення гарячою їжею позивача, приймаючи до уваги пункт 2.10. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, було прийнято рішення про виплату позивачу грошової компенсації замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою № 1 - загальновійськова. Вказаний наказ був направлений на адресу в/ч НОМЕР_1 .
Представник в/ч НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, та заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у період з березня по листопад 2014 року витяги з наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 або будь-які інші документи про зарахування позивача до списків особового складу частини та постановку на продовольче забезпечення або про виплату йому грошової компенсації замість установленої норми харчування № 1 - загальновійськова до в/ч НОМЕР_1 не надходили. Крім того, наголосив, що зазначені накази не мають ніякої юридичної сили і не можуть бути підставою для виплати грошової компенсації. Отже, вважає, що службові особи в/ч НОМЕР_1 не мали можливості і не зобов'язані були вчиняти жодних дій щодо забезпечення позивача триразовим харчуванням за рахунок держави як особи, мобілізованої на особливий період, або виплати грошової компенсації замість установленої норми харчування № 1 - загальновійськова. Зокрема, за наслідками службового розслідування, проведеного відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.06.2015 №242, накази військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2014 №575, від 02.01.2015 №2, від 04.02.2015 №90, від 04.03.2015 №169 та від 06.04.2015 №244 визнані безпідставними і такими, що не можуть бути застосованими для проведення виплати грошової компенсації замість установленої норми харчування громадянам, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації. Також зазначив, що позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини 06.03.2015, що на думку відповідача, свідчить про відсутність будь-яких претензій. Крім того, заявив клопотання про залишення позову без розгляду внаслідок пропущення строку звернення до адміністративного суду, яке залишено судом без задоволення.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Відповідно до положень ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.03.2014 № 20 ОСОБА_1 був призваний на військову службу, зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення та приступив до виконання службових обов'язків за посадою Начальник відділення офіцерів запасу і кадрів Корюківського РВК, шпк “майор”, що підтверджується витягом з наказу від 18.03.2014 № 20 (а.с. 10).
Однак, з 18.03.2014 позивач не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування.
З копії витягу з Аудиторського звіту від 26.12.2014 № 234/1/31/82 про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_1 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 та копії довідки про результати внутрішнього аудиту відповідності продовольчої служби в/ч НОМЕР_1 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 вбачається, що внаслідок не доведення встановлених норм продовольчого забезпечення до військовослужбовців, які були призвані із мобілізацією, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 були допущені втрати доходів фізичними особами на загальну суму 2 446 343,18 грн., а тому визначено організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 на загальну суму 2 446 343,18 грн. в термін до 26.01.2015.
Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 № 905 Чернігівський ОВК перебуває на продовольчому забезпеченні при в/ч НОМЕР_1 з 01.09.2012, що підтверджується довідкою № 1643 від 16.03.2015 (а.с. 38).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575 ОСОБА_1 було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 включно в сумі 3 312,56 грн. (а.с.39-40).
З акту взаємозвірки вартості компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців, призваних на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підписаний військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_3 , командиром в/ч НОМЕР_1 , провідним спеціалістом відділення забезпечення Чернігівського ОВК, працівником ЗСУ бухгалтером ФЕС, встановлено, що сума компенсації, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 , становить 4 545,96 грн.
16.04.2015 військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено наказ № 275, яким внесено зміни до наказу від 10.12.2014 № 575 та, зокрема, додаток № 9 викладено в іншій редакції, згідно якого ОСОБА_1 встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 включно в сумі 4 545,96 грн
Крім того, наказами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.01.2015 № 2, від 04.02.2015 № 90, від 04.03.2015 № 169, від 06.04.2015 № 244 наказано виплатити військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , який призваний у зв'язку з мобілізацією, грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 01.12.2014 по 12.03.2015 в загальній сумі 2 061,54 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Частиною 1 ст. 91 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп. “н” п.1 приміток до “норми № 1 - загальновійськова” норм харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.
Пункт 1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2002 за № 992/7280 передбачено, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.
Відповідно до п. 2.3 вищевказаного Положення у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивача було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в загальному розмірі 6 607,50 грн., яка на час розгляду справи в суді не виплачена позивачу.
Посилання представника відповідача на те, що за результатами службового розслідування, проведеного відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.06.2015 №242, накази військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2014 №575, від 02.01.2015 №2, від 04.02.2015 №90, від 04.03.2015 №169 та від 06.04.2015 №244 визнані безпідставними і такими, що не можуть бути застосованими для проведення виплати грошової компенсації замість установленої норми харчування громадянам, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації суд до уваги не бере, оскільки на момент розгляду справи в суді, доказів неправомірності або доказів скасування вказаних наказів суду не надано.
Проте, в своїй позовній заяві, позивач просить стягнути з В/ч НОМЕР_1 нараховану грошову компенсацію в сумі 6 237,48.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи вищевикладене, та факт відсутності у позивача наказів, згідно яких йому нараховувалась грошова компенсація, що унеможливило правильне обчислення заявленої суми до стягнення, та необхідність повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідно вийти за межі позовних вимог.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нарахованої грошової компенсації підлягає задоволенню в сумі 6 607,50 грн.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно не зарахування позивача на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 06.03.2015 до в/ч НОМЕР_1 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч НОМЕР_1 , то суд зазначає, що на момент звернення до суду позивач поновлений в правах, фактично зарахований на продовольче забезпечення у спірний період наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 йому передбачено виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 стосовно не виплати нарахованої згідно наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2014 № 575, від 02.01.2015 № 2, від 04.02.2015 № 90, від 04.03.2015 № 169, від 06.04.2015 № 244 грошової компенсації замість встановлених норм харчування, суд зазначає наступне.
В/ч НОМЕР_1 фінансується виключно з Державного бюджету України, тому згідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України являється бюджетною неприбутковою установою.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період становить один рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
Таким чином, виплата грошової компенсації не могла бути проведена в/ч НОМЕР_1 , оскільки в період 18.03.2014 по 06.03.2015 в кошторисі в/ч НОМЕР_1 видатки та компенсація замість встановленої норми харчування не передбачались. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, дослідивши правильність нарахування розміру грошової компенсації, та враховуючи ч. 1 та ч. 2 ст. 71, ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт зарахування позивача на продовольче забезпечення при в/ч НОМЕР_1 та встановлення грошової компенсації замість встановлених норм харчування в загальному розмірі 6 607,50 грн., яка на час розгляду справи в суді не виплачена позивачу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нарахованої грошової компенсації підлягає задоволенню в сумі 6 607,50 грн. У задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 нараховану грошову компенсацію в загальній сумі 6 607,50 грн (шість тисяч шістсот сім гривень 50 коп.).
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Житняк