03 вересня 2015 року справа № 823/1838/15
15 год. 20 хв.м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рідзеля О.А.,
при секретарі судового засідання - Педані О.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 Аваль” до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання неправомірною та скасування постанови,
До Черкаського окружного адміністративного суду зі позовною заявою звернулось публічне акціонерне товариство “ОСОБА_3 Аваль” (далі - позивач) до державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову відповідача від 19.03.2015 у виконавчому провадженні №41596888 про повернення стягувачеві АТ “ОСОБА_7 Аваль” виконавчого листа № 2-497 виданого 22.07.2010 Придніпровським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_8 боргу в сумі 470251 грн. 39 коп.
Ухвалою суду від 03.09.2015 замінено первинного відповідача на Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління (далі - відповідач).
Позов мотивовано тим, що відповідач неправомірно прийняв оскаржуване рішення з посиланням на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки цей закон не поширюється на кредитні зобов'язання у національній валюті. Враховуючи, що грошові зобов'язання третіх осіб виникли за гривневим кредитним договором, тому оскаржуване рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, є правомірним та не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з таким.
З письмових доказів у справі суд встановив, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.07.2010 №2-497 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача боргу в сумі 470251,39грн.
19.03.2015 державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_6 прийняла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, окрім квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка є іпотекою в ПАТ “ОСОБА_3 Аваль”, оскільки згідно з Законом України від 03.06.2014 №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон №1304-VII) встановлена заборона щодо звернення стягнення, якщо нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання.
У подальшому, постановою начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 28.08.2015 виправлено описку в оскаржуваній постанові, а саме: зазначено квартира №167, замість №133.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд взяв до уваги таке.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV) та іншими чинними нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
П.1 ч.2 ст.17 Закону №606-ХІV визначено, що виконавчі листи, які видаються судами є виконавчими документами та підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону.
Ч.1 ст.6 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст.11 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Ст.47 Закону №606-XIV передбачений виключний перелік підстав повернення виконавчого документа стягувачу. Оскаржувана постанова прийнята на підставі пунктів 2, 9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV, відповідно до яких виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV); наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п.9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV).
Суд встановив, що у оскаржуваному рішенні відповідач посилається на Закон №1304-VII, п.1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Суд звертає увагу, що дія цього закону поширюється на випадки звернення стягнення на нерухоме майно за кредитними зобов'язаннями у іноземній валюті.
З описової частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-5805/09 суд встановив, що згідно з умовами кредитних договорів від 19.10.2007 №010/02-2/1479/0-07 та від 23.01.2008 №010/02-2/1479/03-08, укладеними між позивачем та ОСОБА_5, останній надані споживчі кредити у сумі 250000,00грн. та 162000,00грн. відповідно.
Оскільки грошові зобов'язання ОСОБА_4 перед позивачем виникли за вказаним кредитним договором у національній валюті, тому застосування відповідачем до цих правовідносин норм Закону №1304-VII та п.9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV є безпідставним.
Крім того, ч.1 ст.32 Закону № 606-ХІV передбачено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника,
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації згідно з ч. 1 ст.52 Закону № 606-ХІ.
Суд встановив, що державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_9 20.09.2013 складений акт опису й арешту майна, а саме: квартиру №167 на бульв. Шевченка, 352 в м. Черкаси, - яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4
Отже, посилання відповідача на відсутність у позивача майна, на яке може бути звернено стягнення та застосування відповідачем п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV під час прийняття оскаржуваного рішення є безпідставним.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язком суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності є доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності у разі заперечення проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, а також, що відповідач не надав доказів наявності обставин для повернення виконавчого документа на стадії відкритого виконавчого провадження, передбачених ст. 47 Закону №606-XIV, та не довів правомірності прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 19.03.2015 року у виконавчому провадженні № 41596888 про повернення стягувачеві - публічному акціонерному товариству “ОСОБА_3 Аваль” виконавчого листа № 2-497 виданого 22.07.2010 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_4 боргу в сумі 470251 грн. 39 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 Аваль” витрати зі сплати судового збору у сумі 73 (сімдесят три) грн 08 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 435998 від 19.08.2015.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Рідзель
Повний текс рішення складено у повному обсязі 03 вересня 2015 року