Провадження №1-кп/760/249/15
Справа № 760/26619/13-к
12 березня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Києві кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110090007740 від 18.06.2013 року за фактом вчинення
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого водієм, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -
за участю прокурора ОСОБА_4
за участю захисника ОСОБА_5
за участі обвинуваченого ОСОБА_3
ОСОБА_3 17.06.2013 року близько 09:20 год., керуючи засобом підвищеної небезпеки, технічно справним вантажним автомобілем марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись по смузі руху призначеної для руху маршрутних транспортних засобів проїзної частини на просп. Повітрофлотському в м. Києві, що мала одну смугу в попутному напрямку та три смуги у зустрічному напрямку, які були між собою розділені широкою суцільною лінією дорожньої розмітки, із сторони вул. Вінницької, в напрямку вул. Смілянської в м. Києві, під'їжджаючи до будинку №47 по проспекту Повітрофлотському, грубо порушуючи та ігноруючи вимоги п.п.1.5., 2.3. (б), (д)., 17.1., Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував дорожні умови та під час руху по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожніми знаками 5.11 рух по якій заборонено, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1146/е від 18.07.2013 року, встановлено, що в ОСОБА_6 , виявлено відкритий перелом крила лівої здухвинної кістки зі зміщенням уламків, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я понад 21 добу. Характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчить про те, що вони утворились від травматичної дії тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом), за давністю можуть відповідати вказаному терміну, тобто 17.06.2013.
Згідно висновку авто-технічної експертизи 447/ат від 29.10.2013 року в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , повинен був керуватися вимогами пунктів: 17.1 ПДР України. В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , шляхом виконання вимог пункту 17.1 ПДР, мав технічну можливість запобігти наїзд на пішохода ОСОБА_6 .. В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , з технічної точки зору, експертом вбачається невідповідності пунктів: 17.1 ПДР України, які перебувають в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
· п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
· п.2.3.б) - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
· п.2.3.д) - «Не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху».
· п.17.1. - «На дорозі зі смугою руху для маршрутних транспортних засобів позначених дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших засобів на цій смузі».
Порушення водієм ОСОБА_3 пунктів 1.5, 2.3.б) д), 17.1, Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю і показав, що дійсно 17.06.2013 року керуючи автомобілем марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 знаходячись близько 09:00 год. за адресою проспект Повітрофлотський, 55 виїхавши на дорогу, побачив дівчину, яка стояла на дорозі відстань до якої було приблизно 200 метрів. Коли автомобіль під його керуванням наближався до неї, вона вибігла на проїжджу частину, не побачивши іншого виходу, він виїхав на зустрічну смугу з метою не задіти дівчину, зупинивши автомобіль все ж таки задів її та побачив як вона упала на дорогу. Він вийшов із машини та намагався їй допомогти. В скоєному щиро розкаявся. Цивільний позов визнав частково.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що зранку 17.06.2013 року вона вийшла з дому підійшла до проїжджої частини, для того щоб подивитися чи є її автомобіль на парковці і чи є там охоронець. Коли вона стояла біля проїжджої частини і дивилася на парковку, в цей момент її ударив автомобіль, який саме не бачила. Пояснила, що не пам'ятає, що відбувалося в той момент, пригадала тільки те, що хтось підійшов до неї та намагався надати допомогу, а згодом приїхала швидка допомога. Прийшла до тями в автомобілі швидкої допомоги. Потерпіла зазначила, що від удару зазнала численні травми, але найтяжча з них це відкритий перелом кістки у тазовій частині тулуба. Просила задовольнити заявлений нею цивільний позов у повному обсязі.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, в силу ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, в силу ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує його вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, його особу, раніше не судимого, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, позитивну характеристику, конкретні обставини скоєного ним злочину та його відношення до цього, щире каяття, а також ту обставину, що вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості і вважає, що він заслуговує на покарання у вигляді штрафу.
Крім того, суд вважає за можливе не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення прав керування транспортними засобами, враховуючи данні про особу обвинуваченого та те,що він працює водієм ,що є єдиним джерелом його заробітку, має вагітну дружину.
Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_6 було заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в порядку ст. 128 КПК України і просила стягнути з ОСОБА_3 заподіяну їй моральну шкоду у сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. та матеріальну шкоду у сумі 124,20 (сто двадцять чотири) грн. 20 коп. в загальній сумі 50 124 (п'ятдесят тисяч сто двадцять чотири) грн. 20 коп., а також процесуальні витрати у сумі 3108 (три тисячі сто вісім) грн. 80 коп.
Крім того, потерпіла ОСОБА_6 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої підтримує позовну заяву від 28.08.2014 року в повному обсязі та збільшує розмір матеріальної шкоди на 1000 (тисячу) грн. у зв'язку з відновленням втрачених документів, що підтверджують матеріальні витрати на лікування, а також збільшує розмір процесуальних витрат на 423 (чотириста двадцять три) грн. 60 коп., а також просить додатково солідарно стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в загальній сумі 1124 (тисяча сто двадцять чотири) грн. 20 коп. та процесуальні витрати в загальній сумі 3532 (три тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 40 коп.
При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілої в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.
За змістом ч.ч.1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Таким чином, суд вважає, що потерпіла ОСОБА_6 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 було заподіяно моральну шкоду.
Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням викладеного, цивільний позов потерпілої у частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 10 000 грн., який необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .
У частині стягнення матеріальної шкоди та відшкодування процесуальних витрат, суд вивчивши позовні вимоги потерпілої та керуючись п.2 ст.118 КПК України, прийшов до висновку, солідарно стягнути з відповідача ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 кошти в розмірі 1124 (одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 20 коп. та стягнути 3532 (три тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 40 коп. на відшкодування процесуальних витрат.
Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 .
Речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України суд, -
Визнати винним ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 ( двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень в дохід держави без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави, витрати за проведення авто-технічної експертизи в розмірі 550 ,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 4656,60 грн.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно, після його проголошення, вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження,який не був присутнім в судовому засіданні .
Суддя: