печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22540/14-ц
Категорія 19
19 серпня 2015 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретарів Міщенко О.О., Іваненко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання недійсними угод, позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, про визнання угод недійсними -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (відповідач 2), ОСОБА_4 (відповідач 3) і просить стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 2 527 300 гривень. Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Позивачка та відповідачі 2 та 3, будучи спадкоємцями першої черги за спадкодавцем ОСОБА_7 , з метою врегулювання спірних питань, пов'язаних із спадкуванням та спадковим майном 12 березня 2013 року уклали між собою Угоду щодо врегулювання питань, пов'язаних із спадкуванням. Крім того, 19 серпня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду до угоди від 12 березня 2013р. (в подальшому - Додаткова угода від 19 серпня 2013 року). Внаслідок успадкування позивачка та відповідачі 2 та 3 стали власниками корпоративних прав TOB «Фірма «Хрещатий Яр» (в подальшому - Товариство). Сторонам, як учасникам зазначеного товариства, належить по 1/3 статутного капіталу Товариства. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 19 серпня 2013 року, сторони дійшли згоди про те, що позивачка висловлює бажання, після входження до складу учасників TOB «Фірма Хрещатий Яр» вийти з його складу шляхом продажу своєї частки в статутному капіталі відповідачу 2 та відповідачу 3, або третім особам, а відповідач 2 та відповідач 3 у свою чергу висловили бажання або викупити частку позивачки, або здійснити разом продаж своїх часток третім особам в порядку та на умовах, передбачених цією Угодою.
Враховуючи те, що основним активом TOB «Фірма «Хрещатий Яр» є нежитлові приміщення, загальною площею 363, 0 кв. м. розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом - Об'єкт нерухомості), з метою визначення вартості корпоративних прав ТОВ «Фірма «Хрещатий Яр» і відповідно ціни викупу частки позивачки, сторони домовились, що починаючи з 19.08.2013 року розпочнуть дії, пов'язані із розміщенням замовлень на продаж Об'єкту нерухомості у спеціалізованих компаніях, що займаються продажем нерухомості, а також із розміщенням рекламних матеріалів у спеціалізованих виданнях щодо продажу Об'єкту нерухомості.
Відповідно до п. 7 Додаткової угоди від 19 серпня 2013 року, сторони домовились, що початкова ціна продажу Об'єкту нерухомості, за якою він буде виставлений на продаж відповідно до умов п. 6 цієї Угоди становить 4 300 000 доларів США , а у випадку не находження покупця на Об'єкт нерухомості, кожні два тижні його вартість буде знижуватись на 100 000 доларів США.
В разі знаходження протягом строку, передбаченого в п. 8 цієї Угоди покупця на Об'єкт нерухомості за 3 750 000 доларів США та більше, Сторони:
- разом продають об'єкт нерухомості через продаж корпоративних прав ТОВ «Фірма Хрещатий Яр», або
- Сторона 2 та Сторона 3 викупають у Сторони 1 її Частку за 1/3 частину вартості Об'єкту нерухомості, на яку знайшовся покупець. На період дії цієї Угоди мінімальна вартість Об'єкту нерухомості складає 3 750 000 доларів США.
Враховуючи те, що Додатковою угодою від 19 серпня 2013 року було визначену мінімальну ціну Об'єкту нерухомості у розмірі, еквівалентному 3 750 000 доларів США, з урахуванням якої була визначена вартість частки позивачки у розмірі 1/3 частини вартості Об'єкту нерухомості, відповідно вартість частки позивачки, за якою вона мала бути викуплена відповідачами 2 та 3 становить грошову суму, еквівалентну 1 250 000 доларів США. Саме такий дохід мала б отримати позивачка у випадку виконання позивачами своїх зобов'язань за додатковою угодою від 19 серпня 2013 року. Позивач зазначає про те, що пошуками покупця займались відповідачі 2 і 3. Не дивлячись на те, що покупець на приміщення знайшовся ще у листопаді 2013 року, довготривалі переговори велись до березня 2014 року, був підготовлений та погоджений попередній договір купівлі-продажу часток - відповідач 2 та відповідач 3 відмовились від продажу об'єкту третій особі. У зв'язку з цим позивач запропонувала відповідачам 2 та 3 викупити свою долю у відповідності до досягнутих домовленостей за ціною, еквівалентною 1 250 000 доларів США. Користуючись послугами приватного нотаріуса позивач направила відповідача заяву в якій повідомила про свій намір вийти зі складу учасників Товариства та запропоновувала викупити її частку за ціною, що еквівалентна 1 250 000 доларів США. Разом з тим, жодної відповіді від відповідачів 2 та 3 на свою пропозицію позивачка не отримала.
Позивачка, розраховуючи на те, що або буде укладено договір щодо продажу часток всіма учасниками Товариства, або відповідачі 2 та 3 виконають свої обов'язки за угодою від 19 серпня 2013 року та викуплять частку позивачки, внаслідок чого вона отримає грошові кошти за свою частку, 21 березня 2014 року уклала договір купівлі-продажу частки у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ-СЕРВІС ЛТД" за ціною,- що еквівалентна 500 000 доларів США. Згідно умов зазначеного договору позивачка сплатила першу частину ціни частки у розмірі 2 527 300 гривень, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору купівлі-продажу становило 250 000 доларів США.Іншу частину ціни частки згідно п. 3.2.2. Договору позивачка мала сплатити до 2 червня 2014 року, після чого вона набула б право власності на частку. Позивачка, розраховуючи на виконання відповідачами 2 та 3 своїх обов'язків за угодою від 19 серпня 2013 року та отримання доходу від продажу своєї частки, мала отримати у власність частку у статутному капіталі TOB "МАРКЕТ-СЕРВІС ЛТД". Однак через невиконання відповідачами 2 та 3 умов угоди - не змогла здійснити необхідний платіж за договором купівлі-продажу частки, втративши при цьому можливість отримання у власність частки в статутному капіталі TOB "МАРКЕТ-СЕРВІС ЛТД", на яку вона розраховувала. Крім того, згідно п. 6.6. Договору, в разі несплати позивачкою Ціни частини частки в строк , передбачений п. 3.2.2. цього договору, а саме - до 2 червня 2014 року, сплачена нею грошова сума згідно п. 3.2.1 Договору - залишається у Сторони 2 в якості штрафу та не підлягає поверненню. Отже, порушення відповідачами 2 та 3 домовленостей щодо викупу частки позивачки, потягло за собою застосування до позивачки штрафних санкцій за договором купівлі-продажу, внаслідок яких нею було втрачено 2 527 300 гривень, які залишилися у продавця. Таким чином, 2 527 300 гривень є реальними збитками позивачки, що спричинені їй внаслідок невиконання відповідачами своїх обов'язків за додатковою угодою від 19 серпня І 2013 року.
ОСОБА_3 звернувся до суду із вимогами до ОСОБА_1 і ОСОБА_4 і просить визнати недійсною угоду щодо врегулювання питань, пов'язаних із спадщиною від 12 березня 2013 року та додаткову угоду від 19 серпня 2013 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в момент вчинення вказаних угод не всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а саме ОСОБА_8 вчиняв відповідну дію на підставі довіреності від 15.03.2013р. Однак відповідно до змісту довіреності ОСОБА_8 довірителем ( ОСОБА_1) не було надано достатній обсяг повноважень для укладення такого роду правочинів, а таким чином угода була укладена з перевищенням меж цивільної дієздатності повіреного. Крім того додаткова угода укладена безпосередньо між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка діяла в інтересах малолітньої особи. Однак додаткова угода підписана не відповідачем ОСОБА_1, а іншою особою, в тому випадку цю угоду підписував особисто ОСОБА_8 При цьому угода стосувалась розподілу майна спадкодавця ОСОБА_7, в тому числі грошових коштів, нерухомого майна та корпоративних прав. Станом на дату вчинення угод та додаткової угоди ОСОБА_4 не мала належним чином оформленого дозволу від органу опіки та піклування на вчинення угоди та додаткової угоди. Крім того вказані правочину були укладені ОСОБА_3 під час скрутного емоційного стану, пов'язаного зі смертю його рідного брата та бажання віддячити особі яка надавала допомогу ОСОБА_9, щодо якого здійснювалось кримінальне переслідування. Крім того право продажу майна належить його власнику, що в даному випадку не було дотримано, оскільки власник майна - ТОВ «Фірма «Хрещатий Яр» не ініціювала вказаного питання, не приймала участі, оскільки збори товариства не проводились.
ОСОБА_5 звернулась із вимогами до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання недійсною угоду щодо врегулювання питань, пов'язаних із спадщиною від 12 березня 2013 року та додаткову угоду від 19 серпня 2013 року. Позовні вимоги обґрунтовані аналогічними обставинами викладеними ОСОБА_3
Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_10 підтримала вимоги ОСОБА_1 , просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5, вказуючи на їх безпідставність.
Відповідач ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_11, що одночасно представляє інтереси позивача ОСОБА_5, заперечували проти задоволення вимог ОСОБА_1, підтримуючи позовні вимоги, що ними заявлені.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_12 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, підтримуючи вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_5, в своїх запереченнях посилались на обставини викладені у позовних заявах цих осіб, а також недоведеність вимог позивачем ОСОБА_1
Суд вислухавши представника позивача ОСОБА_10, відповідача ОСОБА_3, його представника та представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_11, відповідача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_12 , допитавши свідків ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши письмові докази надані сторонами, прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Під час судового розгляду було встановлено, що після смерті ОСОБА_7 04 листопада 2011 року приватним нотаріусом КМНО Войтовським В.С. було відкрито спадкову справу . Із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_17, ОСОБА_4, яка діє від імені малолітньої ОСОБА_6 В шестимісячний строк з дня відкриття спадщини ОСОБА_5 відмовилась від отримання спадщини на користь ОСОБА_3
Дійсно 12 березня 2013 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено угоду щодо врегулювання питань, пов'язаних із спадкуванням, а в подальшому 19 серпня 2013 року було укладено додаткову угоду до цієї угоди.
Із тексту вказаних угоди та додаткової угоди вбачається, що вказані особи будучи спадкоємцями ОСОБА_18 з метою врегулювання спірних питань, пов'язаних із спадкуванням та спадковим майном, дійшли згоди діяти спільно з метою належного поділу спадкового майна у відповідності до вимог законодавства.
Аналізуючи текст угоди та додаткової угоди слід зазначити про те, що вони не відповідають вимогам ст. 202 ЦК України, оскільки в них відсутні відомості які б свідчили про вчинення кожною із сторін дій спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, із тексту вказаних угод вбачається те, що кожна із сторін висловила бажання щодо розподілу частки спадщини, яку кожен отримав відповідно до чинного законодавства, та відповідно намір вчинити певні дії.
Проте враховуючи норми чинного законодавства, які встановлюють особливості укладення правочинів відносно нерухомого майна, належності права розпорядження цим майном, в тому числі щодо частки яка належить неповнолітній або малолітній особі, виходу із складу учасників товариства , виплату частки та прибутку товариства, вказані угода та додаткова угода не спрямовані на настання як прав так і обов'язків.
Зокрема слід враховувати те, що тільки власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Укладення правочинів пов'язаних з нерухомим майном передбачають обов'язкову умову їх нотаріального посвідчення, при яких дотримується особливий порядок захисту прав та інтеерсів неповнолітніх.
Спадкоємці ОСОБА_7 отримали у спадщину у рівних частинах :
нерухомого майна у вигляді квартир, гаражу, машиномісця та частки в Статутному капіталі ТОВ "УЛЬТРО"і ТОВ ФІРМА "Хрещатий Яр".
Згідно ч 5 ст.147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу. Відповідно до ст. 148 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Отже оскільки вказані угода та додаткова угода не є в розумінні ст. 202 ЦК України правочином, до нього не застосовуються положення ст. 215 ЦК України.
З цих же підстав слід визнати такими, що не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду вимоги позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків, оскільки під час судового розгляду не було встановлено порушення її прав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 202, 1278 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків, залишити без задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання недійсними угод, та позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, про визнання угод недійсними - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Цокол Л.І.