Справа № 466/4092/15-ц
(заочне)
18 серпня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді - Ковальчука О.І.
при секретарі - Чепіль С.М.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Головне Управління Державної Міграційної Служби України у Львівській області про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України без згоди батька, -
встановив:
03.06.2015 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, треті особи Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Головне Управління Державної Міграційної Служби України у Львівській області про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України без згоди батька.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1, є матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина постійно проживає з нею за адресою: м. Львів, вул Шевченка, 370/69 і перебуває на повному її утриманні. Батько дитини, відповідач по справі - ОСОБА_2 усунувся від догляду за дитиною і не бере участі у її вихованні. У грудні 2006 року Шевченківський районний суд м. Львова ухвалив рішення про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем. У вересні 2013 року .Шевченківський районний суд м. Львова ухвалив рішення пре стягнення аліментів з відповідача, проте жодних виплат проведено не було.
Зазначає, що дитина відвідує дошкільний навчальний заклад м. Львова №147, а також курси англійської мови. Матір позивача, ОСОБА_4, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. ЇЇ батько, ОСОБА_5, проживає в місті Монс, Королівство Бельгія. Вперше з дитиною вдалося навідати бабу і діда у 2013 році. Відповідач погодився надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон. Наступного року протягом двох місяців позивачу довелося вмовляти відповідача надати такий дозвіл. Проте з осені 2014 року відповідач не виходить на зв'язок, ігнорує прохання надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон, уникає зустрічей і розмов на цю тему та безпідставно не надає відповідних дозволів, незважаючи на те, що дитині буде корисний відпочинок на морському узбережжі. Така позиція шкодить інтересам неповнолітньої дитини, тому вона змушена звернутися до суду, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, давши пояснення, аналогічні тим, що викладені в поданій до суду позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Причин своєї неявки в судове засідання не повідомив.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради у судове засідання не прибув, подав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи ГУДМС України у Львівській області в судове засідання не зв'явився з невідомих суду причин.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача та третіх осіб, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_3, 31.10.2009р.н., її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - сторони по справі. Дитина проживає з матір'ю та повністю знаходиться на її утриманні. Шлюб між сторонами розірваний, що стверджуєть копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 21.12.2006 року Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлено законом.
Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків має ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Протоколу № 4 Конвеції “Про права людини”, кожен має право вільно залишити будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням.
Статтею 3, 6 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині таких захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” за відсутності згоди одного з батьків виїзд за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Пунктом 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду закордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. № 231 регламентує, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду. Для дітей віком від 14 до 18 років у заяві зазначається відсутність обставин, що обмежують згідно із законодавством право їх виїзду за кордон.
У відповідності до ч. 4 п. 4 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.12.2004 р. № 1603 за наявності заперечень батьків або законних представників неповнолітніх дітей, які залишаються в Україні, паспорт/проїзний документ оформляється на підставі рішення суду.
З матеріалів справи та з пояснень позивачки вбачається, що ОСОБА_1 ставить питання про дачу дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, оскільки останній відмовляє їй у наданні своєї згоди. Також позивачка пояснила, що наміру залишитися на постійне місце проживання за кордоном, чи залишити дитину вона не має.
На думку суду, звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом спрямоване на захист прав та інтересів дитини, відповідає бажанням дитини відпочити, відвідувати та побачити інші країни світу.
Оцінюючи зібрані по справі, докази в їх сукупності, виходячи з інтересів дитини - ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, дозволити тимчасові виїзди дитини за кордон, оформлення в органах та установах України, розташованих на території України консульських та посольських установах іноземних держав проїзних та будь - яких інших документів для тимчасових виїздів дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 58, 60, 169, 208, 209, 212, 214 - 215, 218, 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 150, 155, 159 Сімейного кодексу України, Законом України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, суд, -
вирішив:
позов задовольнити.
Надати дозвіл на виготовлення проїзного документа дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, без заяви про згоду батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Надати дозвіл на тимчасові виїзди дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення дитиною 16-річного віку.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя ОСОБА_6