25 серпня 2015 року Справа № 876/8031/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Нуйнівської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до Нуйнівської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області про зобов'язання вчинити дії,-
12 червня 2014 року Державна фінансова інспекція у Волинській області звернулася в суд з позовом до Нуйнівської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, в якому просила зобов'язати відповідача виконати пункти 2, 5, 7 вимоги від 25.03.2014 року №820-13/387 на загальну суму 39247, 83 грн.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 10 липня 2014 року позов задовольнив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Нуйнівська сільська рада подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є такою, що підлягає скасуванню.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що на виконання пунктів 2, 5 листа - вимоги Нуйнівською сільською радою надіслано клопотання до управління фінансів райдержадміністрації про повернення коштів до спеціального фонду місцевого бюджету та загального фонду місцевого бюджету відповідно. На звернення Нуйнівської сільської ради посадові особи управління Держказначейства повідомили, що правового механізму повернення таких коштів не передбачено.
На виконання п. 7 листа-вимоги сільська рада надіслала листа до Камінь-Каширського районного центру для сім'ї, дітей та молоді для оплати витрат на електроенергію з відповідним розрахунком.
З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що зам наслідками планової ревізії бюджету та фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Нуйнівської сільської ради за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, оформленої актом від 17.03.2014 № 820-13/03, Ковельська ОДФІ 25.03.2014 року надіслала на адресу відповідача лист-вимогу № 820-13/387 ,,Про усунення порушень виявлених в ході ревізії порушень законодавства", який містив ряд вимог з метою повного усунення виявлених порушень.
З листа-відповіді від 16.04.2014 року № 99 вбачається, що відповідачем були частково виконані вимоги від 25.03.2014 року № 810-13/387.
У зв'язку з неповним виконанням вимог, ДФІ у Волинській області звернулася в суд із позовом в якому просить зобов'язати Нуйнівську сільську раду виконати пункти 2, 5, 7 вимоги від 25.03.2014 , зокрема:
- вжити заходів щодо повернення до спеціального фонду бюджету коштів у сумі 32923,98 грн., які в порушення вимог бюджетного законодавства невірно були зараховані до загального фонду сільського бюджету;
- вжити заходів щодо повернення до загального фонду бюджету коштів у сумі 5879,00 грн., які надійшли після завершення бюджетного періоду та спрямовані на відновлення касових видатків за КТКВ 1133 «Продукти харчування»;
- відобразити за даними бухгалтерського обліку дебіторську заборгованість у сумі 444,85 грн. по розрахунках з Камінь-Каширським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, яким не проведено відшкодування вартості спожитої електроенергії та провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок коштів сільської ради витрат сторонніх фізичних осіб на суму 444,85 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав пункти 2, 5, 7 листа-вимоги Ковельської ОДФІ від 25.03.2014 року № 820-13/387 «Про усунення порушень виявлених в ході ревізії порушень законодавства», в установленому законом порядку дана вимога не оскаржена, а відтак, вона не скасована і є чинною та обов'язковою до виконання.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права та є правильними.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до 15 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26"01.1993 №2939-ХІІ (далі - Закон №2939) законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач не виконав вимоги фінансової інспекції відобразити за даними бухгалтерського обліку дебіторську заборгованість по розрахунках з Камінь-Каширським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, яким не проведено відшкодування вартості спожитої електроенергії та провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо повернення коштів.
Відтак, суд першої інстанції правомірно зобов'язав сільську раду виконати вищевказаний пункт листа-вимоги від 25.03.2014 року.
Заперечуючи позовні вимоги, Нуйнівська сільська рада покликається на те, що нею вживалися заходи щодо виконання пп. 2, 5 листа - вимоги ДФІ.
Так, на виконання п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну 03.09.2013 № 787, Нуйнівською сільською радою надсилалось клопотання до управління фінансів райдержадміністрації про повернення коштів до спеціального фонду місцевого бюджету та загального фонду місцевого бюджету відповідно, однак, управління Держказначейства повідомило, що правового механізму повернення таких коштів не передбачено.
Разом з тим, апелянтом ні в суді першої інстанції, ні при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою не надано жодних доказів вжиття заходів для виконання зазначених вимог. Зокрема, відповідач не надав копій листів до управління Державного казначейства та відповідей на них, на які покликається в апеляційній скарзі.
Згідно ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про задоволення позову в повному обсязі.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Нуйнівської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі № 803/1099/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 31 серпня 2015 року.