01 вересня 2015 року Справа № 876/2883/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участі секретаря - Волошин М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Косівської міської ради на додаткову постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Косівської міської ради та міського голови м.Косів Фокшея Миколи Миколайовича про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій,
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Косівської міської ради (далі - Міська рада) та міського голови м.Косів Фокшея Миколи Миколайовича про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій. Визнано нечинними дії Міської ради в частині неналежного розгляду заяви щодо виділення їй у власність земельної ділянки. Зобов'язано Міську раду розглянути заяву позивача на сесії про наділення їй земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто із позивача на користь держави 68,82грн несплаченого судового збору.
В грудні 2013 року позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання щодо стягнення в його користь судових витрат.
Додатковою постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2014 року у справі №347/2586/13-а заяву позивача задоволено частково та стягнуто з відповідача на його користь 234,41грн судових витрат.
Не погодившись із ухваленою додатковою постановою, її оскаржила Міська рада, яка покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову та закрити провадження у справі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги, зазначає, що судом першої інстанції вирішено питання судових витрат щодо судового збору за подання позовної заяви, а відтак ухвалення додаткового судового рішення по ньому є безпідставним. Більше того, вказує, що позивачем жодним чином не підтверджено свої витрати на правову допомогу, а відтак підстави їх стягувати з Міської ради відсутні.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового судового рішення в справі, суд першої інстанції виходив із того, що судові витрати позивача є підтвердженими належним чином, а відтак підлягають задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не повністю відповідають фактичним обставинам справи та є лише частково вірними з таких міркувань.
Статтею 168 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу, зокрема у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 3 ч.3 ст.87 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать виграти на правову допомогу.
Відповідно до ст.97 КАС України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено 20.09.2013 своєму представнику - адвокату Лазоришин І.І. у відповідності до договору про надання правової допомоги від цієї ж дати за здійснення представництва його інтересів 900грн (а.с.5 зворот).
Частинами 1, 3 ст.90 КАС регламентовано, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі - Закон) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Протягом 2013 року були такі розміри мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 по 30.11.2013 -1147грн, з 01.12.2013 по 31.12.2013 - 1218грн.
Адвокат Лазоришин І.І. брав участь в судових засіданнях 25.10.2013 з 10/43 по 11/00год.(00/17год.)(а.с.24-25), 05.11.2013 з 11/32 по 12/06год. (00/34год.) (а.с.30-32) та 19.11.2013 з 11/09 по 11/45год. (00/36год.) (а.с.36-37).
Виходячи із 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні компенсація становить 665,26грн за участь у судовому засіданні 1/27год.
Щодо компенсації витрат на правову допомогу у зв'язку із вчиненням адвокатом окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, зокрема подання ним заяв та клопотань, то обсяг часу та роботи які затрачені адвокатом на такі дії є не підтвердженими належними доказами, а їх роль в досягненні гіпотетичного результату є сумнівними, що виключає можливість оцінки таких з врахуванням ст.1 Закону та п.33 Правил адвокатської етики.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, обґрунтовано понесені витрати позивача становлять разом 665,26грн.
Згідно із ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відтак, враховуючи, що фактично позивачу задоволено лише третину його вимог, то обґрунтованим було б стягнути на його користь 221,75грн понесених судових витрат.
Що ж до сплаченого позивачем судового збору у розмірі 68,82грн, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у їх стягненні на користь заявника, оскільки суд першої інстанції вирішив питання судових витрат щодо вказаної їх частини, зокрема стягнув такі із ОСОБА_1, а відтак в разі якщо позивач не згідна із таким розподілом судових витрат, вона в праві оскаржити рішення суду у відповідній його частині.
Крім того, питання розподілу судових витрат, які були сплачені позивачем після ухвалення рішення у справі не може розглядатись в порядку ст.168 КАС України, оскільки на час прийняття такого судового рішення вказані витрати позивач не поніс, а відтак суд не міг їх врахувати при розподілі судових витрат.
Більше того, апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції стягнув судові витрати з відповідача, що є безпідставним та протиправним, оскільки у відповідності до ст.94 КАС України суд присуджує документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа (що і мало місце)).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заяву про прийняття додаткового судового рішення слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Косівської міської ради задовольнити частково.
Додаткову постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету м.Косів 221 (двісті двадцять одну) гривню 75 (сімдесят п'ять) копійок судових витрат.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 04 вересня 2015 року.