18 серпня 2015 року Справа № 2807/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Акціонерного товариства «Укрексімбанк» в м. Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -
Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, яким просило скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про закінчення виконавчого провадження ВП 22251192 від 20.06.2011 року та зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії по виконавчому провадженню стосовно примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. № 357, виданого 16.03.2009 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що виносячи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України і постанова винесена з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передбачених ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів. При цьому суд зазначає, що ст. 49 Закону україни «Про виконавче провадження» передбачено закінчення виконавчого провадження в разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи, а не в разі внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, на що і було посилання в оскаржуваній постанові державного виконавця.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що при її прийнятті судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з постановою відповідача про закінчення виконачого провадження, оскільки реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цьогоЗакону.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 16.03.2009 року згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І. запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності Спільному українсько-американському підприємству у формі ТзОВ «Новотех ЛТД», яке було передано в іпотеку ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Ужгороді, та стягнення на виробниче обладнання, яке було передано в заставу тому ж банку. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеного майна, необхідно задоволити вимоги ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ТзОВ «Спільне українсько-американське підприємство «Новотех ЛТД» в розмірі 510 196, 94 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.03.2009 року складає 4 351 087, 93 грн. , та з урахування витрат за складання виконавчого напису становить 4 394 597, 39 грн.
10 березня 2011 року загальними зборами учасників ТзОВ СП «Новотех ЛТД» прийнято рішення про припинення даного товариства шляхом ліквідації у строк п'ять місяців, призначено ліквідатором Ружицього Вадима Петровича та встановлено порядок та строк пред»явленя вимог кредиторами до ТОВ СП "Новотех" ЛТД протягом двох місяців з моменту публікації повідомлення про припинення.
24.05.2011 року в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації Бюлетень державної реєстрації № 179 (14) опубліковано ліквідацію ТзОВ «Спільне українсько-американське підприємство «Новотех ЛТД».
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 018262 станом від 19.05.2011 року дата реєстрації вищевказаного рішення про припинення зазначена 16.05.2011 року, що також стверджується записом № 11 у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Ружицький Вадим Петрович зазначений головою комісії з припинення ТзОВ «Спільне українсько-американське підприємство "Новотех ЛТД".
24 травня 2011 року у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області було зареєстровано заяву ліквідатора ТОВ СП "Новотех ЛТД" Ружицького В.П., в якій він у зв'язку з ліквідацією ТОВ СП "Новотех ЛТД» просить закінчити виконавче провадження, скасувати постанову про накладення арешту на майно та рахунки боржника та направити всі документи ліквідатору.
На підставі наведеного 20.06.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Секерня В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого напису № 357, виданого 16.03.2009 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу про звернення стягнення на майно ТзОВ «Спільне українсько-американське підприємство «Новотех ЛТД» на загальну суму 4 394 597, 39 грн., якою, керуючись п.7 ст. ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження", постановлено закінчити дане виконавче провадження, припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
Колегія суддів вважає такі дії відповідача правомірними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно із ч. 1 ст. 6 вищевказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Виконанню державною виконавчою службою підлягає такий виконавчий документ, як виконавчий напис нотаріуса.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку, зокрема закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених ст. 49 цього Закону, пункт 7 якої передбачає вказані дії у разі визнання боржника банкрутом.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов»язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Згідно ч. 1 ст. 50 цього Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчохї служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім
випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 2 та ч.3 ст.67 цього Закону у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна
боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в
порядку, встановленому цим Законом.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Органами державної виконавчої служби, згідно з ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби (відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі) не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.
При цьому підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої суд першої інстанції, встановивши що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Таким чином, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну неналежної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції процесуальним законодавством не передбачено.
Отже, на думку колегії суддів, позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, який є неналежним відповідачем у даному спорі, задоволенню не підлягає.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Акціонерного товариства «Укрексімбанк» в м. Ужгороді залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі № 2а-0770/2234/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький
Повний текст постанови виготовлений 25.08.2015 року.