03 вересня 2015 року Справа № 876/4001/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в інтересах філії «Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року в справі за позовом дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в інтересах філії «Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця» до Маневицького відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,
У березні 2014 року дочірнє підприємство «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в інтересах філії «Маневицька ДЕД» звернулося до суду з позовом до Маневицького відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Позивач просив визнати недійсним рішення відповідача від 4.02.2014 року № 000005311 про застосування адміністративно-господарських санкцій до філії «Маневицька ДЕД». Посилався на безпідставність та незаконність прийняття даного рішення.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в інтересах філії «Маневицька ДЕД», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, порушивши норми матеріального та процесуального права, не звернув уваги , що філія «Маневицька ДЕД» є відособленим структурним підрозділом ДП «Волинський облавтодор» та не є юридичною особою, а тому не є учасником господарських відносин.
Крім того судом не враховано, що причиною несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є відсутність своєчасного бюджетного фінансування дорожньої галузі України з боку центральних органів державної виконавчої влади, тому рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені прийнято відповідачем безпідставно.
Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що філія «Маневицька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» створена як відособлений структурний підрозділ ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», утвореного відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 9.04.2002 року № 156.
Згідно рішення начальника Ківерцівської ОДПІ ГУ Міндоходів (Маневицьке відділення) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 4.02.2014 року № 000005311, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», до філії «Маневицька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» застосовано штраф в сумі 27 860 грн. 50 коп. та нараховано пеню у розмірі 3 529 грн. 44 коп. за період з 23.09.2013 року по 27.01.2014 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є законним, при його прийнятті орган доходів і зборів діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до п. п. 2, 3-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
Згідно із положеннями п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. (ч. 1, 5 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до ч. 8, 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Таким чином, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Підпунктами 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5 (далі - Інструкція №21-5), визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат чи на інші цілі за дорученням отримувача; єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 розділу IV Інструкції №21-5 визначено, що нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.
Наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого сплата нарахованого єдиного внеску здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у двадцятиденний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку із неодержанням страхувальником цих коштів.
Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Як видно з матеріалів справи, рішенням Маневицького відділення Ківерцівської ОДПІ ГУ Міндоходів від 4.02.2014 року № 000005311 до філії «Маневицька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» застосовано штраф 27 860 грн. 50 коп. та нараховано пеню у розмірі 3 529 грн. 44 коп. за період з 23.09.2013 року по 27.01.2014 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску.
Згідно довідки про перерахування коштів на виплату заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску по філії «Маневицька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» з 1.08.2013 року по 2.03.2014 року, позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок, що тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення відповідача від 4.02.2014 року № 000005311 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки при його прийнятті податковий орган діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.
Оскільки в матеріалах справи мається довіреність Ківерцівської ОДПІ на представництво в суді по даній справі (а.с.29), колегія суддів вважає, що фактично позов пред'явлено до вказаного податкового органу в особі Маневицького відділення.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в інтересах філії «Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця» залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року в справі № 803/410/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М.Старунський