01 вересня 2015 р. № 876/4353/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.
позивача - ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 1 квітня 2015 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області та інспектора ДПС роти Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області ОСОБА_4 про скасування постанови, -
встановив:
постановою Бродівського районного суду Львівської області від 11.03.2015 позов задоволено повністю.
17.03.2015 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат пов'язаних з прибуття до суду на таксі в сумі 3325 грн, оскільки під час розгляду справи по суті це питання не вирішено.
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 01.04.2015 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Із цією ухвалою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його заяви щодо ухвалення додаткового судового рішення.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що відповідно до ст. 91 КАС України він має право на відшкодування судових витрат пов'язаних з прибуттям до суду, однак суд першої інстанції, незважаючи на наявність доказів понесення таких витрат, у їх відшкодуванні відмовив.
Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, а тому у відповідності ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Суд першої інстанції відмовляючи у постановлені додаткового судового рішення про стягнення на користь позивача судових витрат пов'язаних з прибуттям до суду на таксі, виходив з того, що судом під час розгляду спору вирішено усі вимоги та клопотання.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи вказану ухвалу у апеляційному порядку, вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктом 3 частини 1 статті 168 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи з положень ст.ст. 161, 163 КАС України питання про розподіл судових витрат вирішується судом одночасно із прийняттям постанови. У мотивувальній частині постанови суд повинен визначити склад цих витрат та як вони розподіляються між сторонами, а у резолютивній частині постанови зазначається, хто і на чию користь сплачує ці судові витрати.
Отже, питання розподілу судових витрат вирішується на підставі тих доказів, які наявні під час вирішення справи по суті. Додаткова постанова не може ухвалюватися на підставі додатково поданих доказів про розмір та склад судових витрат.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що під час вирішення справи по суті його представником подавалось клопотання про відшкодування судових витрат пов'язаних з прибуттям до суду, однак таке було суддею повернуто без розгляду.
Судом апеляційної інстанції з метою повного з'ясування обставин справи здійснено відтворення технічного запису судового засідання суду першої інстанції від 11.03.2015 та встановлено, що таке клопотання дійсно подавалось, однак не розглядалось судом та повернуто на прохання самого представника позивача.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на відшкодування судових витрат пов'язаних з прибуттям до суду на таксі, вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами 1, 3 статті 91 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови КМ України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам - не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Пунктом 6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 визначено, що витрати на проїзд до місця відрядження і назад компенсуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Також компенсуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проживає особа або де знаходиться суд.
Отже, з аналізу наведених вище норм можна дійти висновку, що чинним законодавством України не передбачено права сторін у адміністративній справі на відшкодування витрат пов'язаних з прибуттям до суду на таксі, а тому відсутні підстави для прийняття додаткового судового рішення та стягнення на користь позивача цих витрат в сумі 3325 грн.
Враховуючи викладене, підстави для скасування чи зміну ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 1 квітня 2015 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі № 439/126/15-а (2-а/439/16/15) - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
В.В. Ніколін
Ухвала у повному обсязі складена та підписана 04.09.2015.