25 серпня 2015 року Справа № 876/11095/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними,-
13 серпня 2014 року Головне управління Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ) у Львівській області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: а) визнати протиправними дії Головного управління юстиції у Львівській області щодо вчинених дій у закінченому виконавчому провадженні; б) визнати протиправними дії управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо нездійснення контролю за вчиненням виконавчих дій; в) визнати протиправними дії державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №44090695 від 21 липня 2014 року та скасувати вказану постанову.
Постановою від 05 листопада 2014 року Галицький районний суд м. Львова позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що Головне управління юстиції у Львівській області не може бути суб'єктом оскарження у адміністративному процесі, оскільки не є органом державної виконавчої служби.
Державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській у відповідності до вимог статті 21 Закону України ,,Про виконавче провадження" 21.07.2014 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 44090695 з виконання виконавчого листа, який відповідав усім вимогам зазначеного Закону.
За таких обставин управління ДВС вважає дії та рішення відповідачів правомірними, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що згідно виконання виконавчого листа №2-а-11/10, виданого 19.06.2014 року Галицьким районним судом м. Львова, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ще 17-ти особам підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 207 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 січня 2010 року включно з урахуванням ст.28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та виплачених сум" (а.с.10).
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Роман Н.О. від 21 липня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП №44090695 про примусове виконання виконавчого листа за №2-а-11/10, виданого 19.06.2014 року Галицьким районним судом м. Львова (а.с.9).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий документ не відповідає встановленим статтею 18 Закону України ,,Про виконавче провадження" вимогам, а тому державний виконавець у відповідності до вимог ст.26 цього Закону зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження.
Крім того, суд першої інстанції вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, як вказано у ст.21 Закону України ,,Про виконавче провадження".
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про виконавче провадження" ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст. 2 Закону України ,,Про виконавче провадження").
Відповідно до ст. 17 Закону України ,,Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Вимоги до виконавчого документа визначені у ст.18 Закону України ,,Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.1 ст. 258 КАС України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України ,,Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження - п. 6 ч.1 ст.26 Закону.
Суд першої інстанції встановив, що судове рішення у справі №2-а-11/10 ухвалене на користь кількох позивачів, а у постанові про відкриття виконавчого провадження всупереч зазначеним нормам, зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 207 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 січня 2010 року включно з урахуванням ст.28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та виплачених сум", проте стягувачем відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження є лише ОСОБА_1.
Оскільки, виконавчий документ не відповідає встановленим статтею 18 Закону України ,,Про виконавче провадження" вимогам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державний виконавець у відповідності до ст. 26 цього Закону зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження.
Нормами статті 20 Закону встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Відповідно до п. 3.2.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (далі Інструкція-74/5) виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби, який розташований: за місцем проживання, роботи боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна; за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника - юридичної особи; за місцем здійснення певних дій, які зобов'язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової особи).
Статтею 21 Закону вказано, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими, зокрема, боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Згідно Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.06.2002 №11-2 головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
З огляд у на викладене апеляційний суд визнає вірними висновки суду першої інстанції про те, що в зазначеному Положенні не визначено головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області як територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, як вказано в ст. 21 Закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження ВП №44090695 від 21 липня 2014 року винесена з порушенням Закону України ,,Про виконавче провадження".
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та протиправність такої постанови.
Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що приймаючи оскаржену постанову, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови немає.
Керуючись ст.41, ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2014 року у справі № 481/9819/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 31 серпня 2015 року.