01 вересня 2015 року Справа № 876/6302/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Сеника Р.П., Яворського І.О.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування вимоги та постанов,-
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якому просить скасувати вимогу про сплату боргу від 06.08.2013 року, постанову про відкриття провадження від 18.07.2014 року ВП № 44038716 та постанову про арешт коштів боржника в ПАТ «Альфа-Банк» від 22.01.2015 року ВП №44038716.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування вимоги та постанов залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем подано позов з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, та відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її постановленою з неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та направити справити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що він звернувся із цим адміністративним позовом у строки, передбачені законодавством.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано позов з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, та відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, не відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
В силу ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до абз.9 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, законодавством встановлено 10-ти денний строк на оскарження вимоги про сплату недоїмки та постанов державного виконавця.
Зі змісту позовної заяви та клопотання про поновлення строку адміністративного оскарження видно, що із матеріалами виконавчого провадження позивач ознайомився 30.03.2015 року.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 09.04.2015 р. шляхом поштового відправлення, тобто у строки передбачені законодавством. Вказане підтверджується квитанцією ЛД УДППЗ «УКРПОШТА» від 09.04.2015 р. про направлення адміністративного позову в Личаківський районний суд м. Львова та конвертом цього відправлення з відбитком поштового штемпеля.
Таким чином, апеляційний суд вважає безпідставними висновки суду першої інстанції, що позивач звернувся до суду 10.04.2015 року, тобто з порушенням строків, встановлених ст.181 КАС України та ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За таких обставин, апеляційний суд дійшов до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Відтак, оскаржувана ухвала про залишення позовних вимог без розгляду підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження розгляду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, п.3 ч.1 ст.199, ст. ст. 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/2649/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування вимоги та постанов скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.П. Сеник
І.О. Яворський