01 вересня 2015 року Справа № 876/9632/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Сеника Р.П., Яворського І.О.
за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 1 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шокоооооооолад» до Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про скасування ухвали,-
У листопаді 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шокоооооооолад» звернулося до суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просить визнати нечинною та скасувати ухвалу відповідача від 21.11.2013 р. № 2827 «Про демонтаж самовільно встановлених металевих конструкцій з фасаду будинку № 3 на вул. Сербській».
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 1 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано нечинною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 21.11.2013 р. № 2827 «Про демонтаж самовільно встановлених металевих конструкцій з фасаду будинку № 3 на вул. Сербській».
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки будинок № 3 на вул. Сербській у м. Львові є пам'яткою національного значення та на нього розповсюджується сфера дії Закону України «Про охорону культурної спадщини», то приймати відповідні рішення щодо охорони цієї пам'ятки має право лише центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, а не орган місцевого самоврядування, а тому, при прийнятті оскаржуваної ухвали Львівська міська рада вийшла за межі своїх повноважень, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального права, Львівська міська рада оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 1 жовтня 2014 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що на виконання вимог ст. 6 «Про охорону культурної спадщини», управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, що відповідно до рішення Львівської міської ради від 27 жовтня 2006 року №2 1223 «Про затвердження Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та його структури» є спеціальним уповноваженим органом охорони культурної спадщини, звернулось зі зверненням до департаменту з питань культури, охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації щодо вжиття заходів для приведення пам'ятки архітектури національного значення будинку №3 на вул. Сербській у м. Львові до належного вигляду. Департаментом з питань культури, охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації про виявлені правопорушення було повідомлено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини - Міністрество культури України. 06.09.2013р. Міністерством культури України було винесено припис щодо надання власником об'єкта культурної спадщини до 20.09.2013 року науково- проектної та дозвільної документації щодо проведення зазначених робіт.
Враховуючи, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» передбачено ряд вимог, які мають виконуватись власниками об'єктів культурної спадщини, зокрема ч.ч. 2, 4 статті 24 передбачено, що використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. У разі виникнення загрози для збереженості пам'ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування управління, зобов'язані негайно повідомити про це орган охорони культурно спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам'ятка.
Враховуючи, що управління охорони історичного середовища Львівської міської ради виконало усі необхідні дії відповідно до наданих йому повноважень законодавством, а також те, що будинок перебуває на балансі місцевих рад Львівська міська рада як орган місцевого самоврядування та власник будівлі відповідно до делегованих повноважень, що надані ч.5 п.б ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування», прийняттям оскаржуваної ухвали забезпечила організацію охорони пам'ятки архітектури.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, будинок № 3 на вул. Сербській у м. Львові, відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є пам'яткою архітектури національного значення та належить на праві приватної власності ТзОВ «Шокоооооооолад» і відноситься до нежитлового фонду.
Ухвалою Львівської міської ради від 21.11.2013 року №2837 «Про демонтаж самовільно встановлених металевих конструкцій з фасаду будинку № 3 на вул. Сербській» доручено комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» до 05.12.2013 р. здійснити примусовий демонтаж самовільно встановлених металевих конструкцій на фасаді будинку № 3 на вул. Сербській силами комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», або на його замовлення - підрядною органзацією. Компенсацію коштів, витрачених комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» на примусовий демонтаж металевих конструкцій з фасаду будинку № 3 на вул. Сербській, покладено на власника (користувача) металевих конструкцій.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до п.18 ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток національного значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них - належить виключно до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Таким органом є Міністерство культури України.
Згідно приписів пункту 9 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» виконавчі органи сільських, селищних та міських рад можуть видавати розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення і законом України «Про охорону культурної спадщини» не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо прийняття рішень у сфері охорони пам'яток національного значення.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 21.11.2013 р. № 2827 «Про демонтаж самовільно встановлених металевих конструкцій з фасаду будинку № 3 на вул. Сербській» Львівська міська рада вийшла за межі своїх повноважень, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», при цьому правомірно задовольнивши позовні вимоги.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 1 жовтня 2014 року у справі №461/14665/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шокоооооооолад» до Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про скасування ухвали без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.П. Сеник
І.О. Яворський
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.09.2015 року.