27 серпня 2015 року Справа № 876/152/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Большакової О.О., Коваля Р.Й.
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2014 року у справі № 338/1612/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,-
17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі у якому просив визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі в зарахуванні страхового стажу для обчислення розміру пенсії періодів роботи з 01.03.1991 р. по 07.04.1992 р., з 07.04.1992 р. по 17.05.1998 р. та з 18.05.1998 р. по 11.10.2003 р. та проведення перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною страхового стажу. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі провести з часу призначення і виплати перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною страхового стажу, зарахувавши до мого страхового стажу періоди роботи з 01.03.1991 р. по 07.04.1992 р., з 07.04.1992 р. по 17.05.1998 р. та з 18.05.1998 р. по 11.10.2003 р..
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмову в зарахуванні йому страхового стажу для обчисленні пенсії у періоди роботи з 01.03.1991 року по 07.04.1992 року, з 07.04.1992 року по 17.05.1998 року, з 18.05.1998 року по 11.10.2003 року та зобов'язання провести перерахунок пенсії, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 01.03.1991 року по 07.04.1992 року, з 07.04.1992 року по 17.05.1998 року, з 18.05.1998 року по 11.10.2003 року.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2014 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що він знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Богородчанському районі та отримую з 08.07.2014р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При зверненні за призначенням пенсії, мною був поданий оригінал моєї трудової книжки та інші документи, як того вимагає чинне законодавство України.
Однак, при призначенні пенсії відповідачем, Управлінням Пенсійного фонду України в Богородчанському районі, до його загального страхового стажу не зараховано наступні періоди моєї роботи:
- з 01.03.1991р. по 07.04.1992р. на посаді директора малого підприємства «Віта»;
- з 07.04.1992р. по 17.05.1998р. на посаді генерального директора приватного підприємства «Овіта»;
- з 18.05.1998р. по 11.10.2003 р на посаді першого заступника директора дочірнього підприємства «Рінгдейл Єнтерпрайзес Лімітед».
22.09.2014р. позивач звернувся до Управління ПФУ в Богородчанському районі з заявою щодо проведення перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною страхового стажу та врахування при обчисленні розміру його пенсії вказаних періодів роботи.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Пунктом 2 вказаної статті передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004р.).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (діяв до 01.01.2004р.) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, та які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, а також особи, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне страхування» та ст.48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу, як пенсіонеру, нарахована та виплачується пенсія Управлінням Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області з 08.07.2014 року. При обчислені пенсії до його загального страхового стажу відповідачем не зараховано періоди його роботи з 01.03.1991 року по 07.04.1992 року на посаді директора малого підприємства «Віта», з 07.04.1992 року по 17.05.1998 року на посаді першого заступника директора дочірнього підприємства «Овіта», з 18.05.1998 року по 11.10.2003 року на посаді першого заступника дочірнього підприємства «Рінгдейл Єнтерпрайзес Лімітед». Робота позивача у вказані періоди зазначена у його трудовій книжці.
Суд першої інстанції встановив, що згідно листа управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова від 15.08.2014 року № 10466/04-27 (а.с.20) видно, що страхові внески малим підприємством «Віта», де позивач працював директором, за період з 01.03.1991 року по 07.04.1992 року сплачені не були.
Аналогічна інформація про несплату страхових внесків у періоди роботи позивача з 07.04.1992 року по 17.05.1998 року на посаді першого заступника директора дочірнього підприємства «Овіта», з 18.05.1998 року по 11.10.2003 року на посаді першого заступника дочірнього підприємства «Рінгдейл Єнтерпрайзес Лімітед» міститься і у листах Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова від 07.11.2014 року № 14410/04-27 (а.с.48) та від 12.11.2014 року № 14654/04-27 (а.с.49), а також у листах Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва від 14.11.2014 року № 16562/010 (а.с.50) та від 21.11.2014 року № 16912/010 9.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно-корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим законом, а саме : особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2014 року у справі № 338/1612/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В.Я. Макарик
Судді: О.О. Большакова
Р.Й. Коваль