донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
09.04.2012 р. справа №31/5009/6188/11-2/5009/6188/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.
Секретар: Прожерін О.О.
За участю представників сторін:
від прокуратури: ОСОБА_1
від позивача: не з'явився;
від відповідачів: не з'явились.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2012р. (повний текст від 14.02.2012р.) у справі №31/5009/6188/11-2/5009/6188/11 (суддя Мойсеєнко Т.В.)
за позовом Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області, м. Запоріжжя
до відповідачів: 1) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради від 30.09.2009р. №75/14 та визнання недійсним договору оренди землі
Перший заступник прокурора міста Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області, м. Запоріжжя, до відповідачів: 1) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя, про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради від 30.09.09р. №75/14 «Про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по пр. Леніна, 224 у м. Запоріжжі для розташування підземної прибудови до підвальних приміщень кафе-бару та літнього майданчика на даху прибудови», а також про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.09р., укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_2
Рішенням від 03.02.2012р. господарський суд Запорізької області у задоволенні позову відмовив з посиланням на те, що спірне рішення, на підставі якого оспорюваний договір було укладено без проведення торгів, винесено у відповідності до діючого на той час земельного законодавства, оскільки на земельній ділянці знаходилось нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу-2.
Не погодившись з винесеним рішенням, перший заступник прокурора міста Запоріжжя звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а саме -не взято до уваги той факт, що Запорізькою міською радою 30.09.2009р. прийнято незаконне рішення №75/14, за яким земельна ділянка по пр. Леніна, 224 була передана ПП ОСОБА_2 без проведення торгів, що є порушенням вимог ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі».
Крім того, прокурор звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що судом першої інстанції невмотивовано зазначено, що вимога про скасування рішення не відповідає способам захисту прав, визначених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, оскільки ст. 152 ЗК України передбачає саме такий спосіб.
Також скаржник вважає безпідставним посилання місцевого господарського суду на приписи ст. 134 ЗК України, оскільки літній майданчик, для розташування якого відповідачу-2 раніше надавалась земельна ділянка площею 0,0070га, не є об'єктом нерухомого майна, а отже на земельній ділянці площею 0,0229га, переданій в оренду за оспорюваним рішенням, немає об'єктів нерухомого майна, що належать відповідачу-2 на праві власності, у зв'язку з чим, на думку заявника, передача в оренду спірної земельної ділянки повинна була відбуватись на конкурентних засадах.
За таких обставин, як зазначає заступник прокурора в апеляційній скарзі, оскільки спірний договір було укладено на підставі незаконного рішення, останній підлягає визнанню недійсним відповідно до закону.
У відзиві Управління Держкомзему у м. Запоріжжі підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі, просить рішення господарського суду скасувати та позовні вимоги прокуратури задовольнити.
Крім того, 27.03.2012р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов відзив Запорізької міської ради, в якому відповідач-1 вважає викладені в ній доводи обґрунтованими, погоджується з вимогами позивача та не заперечує проти задоволення апеляційної скарги Першого заступника прокурора міста Запоріжжя.
Представники позивача та відповідачів у судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представників не визнавалась обов'язковою, за відсутності заперечень прокурора, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників позивача та відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Запорізької міської ради п'ятого скликання тридцять четвертної сесії від 30.09.2009р. № 75/14 «Про передачу в оренду земельної ділянки по пр. Леніна, 224 для розташування підземної прибудови до підвальних приміщень кафе-бару та літнього майданчику на даху прибудови»:
1) надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Леніна, 224 для розташування підземної прибудови до підвальних приміщень кафе-бару та літнього майданчику на даху прибудови приватному підприємцю ОСОБА_2 Інзі Істлямівні;
2) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Леніна, 224 для розташування підземної прибудови до підвальних приміщень кафе-бару та літнього майданчику на даху прибудови приватному підприємцю ОСОБА_2 Інзі Істлямівні;
3) припинено приватному підприємцю ОСОБА_2 Інзі Істлямівні право оренди земельної ділянки площею 0,0070 га (землі комерційного використання) по пр. Леніна, 224, раніше наданої рішенням десятої сесії Запорізької міської ради від 28.03.2007р. № 55/21 «Про передачу в оренду ПП ОСОБА_2 Інзі Істлямівні земельної ділянки по пр. Леніна, 224 для розташування літнього майданчика»;
4) встановлено та затверджено приватному підприємцю ОСОБА_2 Інзі Істлямівні зовнішні межі земельної ділянки площею 0,0299 га по пр. Леніна, 224 згідно з планом;
5) передано в орендну строком на 10 років приватному підприємцю ОСОБА_2 Інзі Істлямівні земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:036:0243) площею 0,0299 га по пр. Леніна, 224 для розташування підземної прибудови до підвальних приміщень кафе-бару та літнього майданчику на даху прибудови, в тому числі земельну ділянку площею 0,0070 га (землі комерційного використання), право користування якою припиняється згідно з пунктом 3 даного рішення, та ділянку площею 0,0229 га (землі під житловою забудовою) із земель Запорізької міської ради.
На підставі зазначеного рішення 29.12.2009р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2009р. за №040926102342), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування підземної прибудови до підвальних приміщень кафе-бару та літнього майданчика на даху прибудови, яка знаходиться у м. Запоріжжя, пр. Леніна, 224.
Згідно п.п. 2, 3 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,0229га, на якій знаходяться наступні об'єкти: будівлі та забудови орендаря, а також наявні інші об'єкти інфраструктури.
Пунктом 8 договору сторони визначили строк його дії у 10 років.
Разом з цим, згідно матеріалів справи, в ході проведення прокурорської перевірки законності надання ГУАтаМ Запорізької міської ради висновку про надання ПП ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки під підземну прибудову до вбудованих орендованих приміщень підвалу кафе-бару та літнього майданчику на даху прибудови по пр. Леніна, 224 в Ленінському районі міста від 08.02.2008р. №8659, Прокуратурою м. Запоріжжя було встановлено порушення вимог земельного законодавства при наданні вказаного висновку, зокрема, ст.124 Земельного кодексу України щодо передачі земельних ділянок комунальної власності за результатами проведення земельних торгів.
Окрім того, прокурорською перевіркою було встановлено, що на підставі вказаного висновку Запорізькою міською радою було прийнято незаконне рішення №75/14 від 30.09.2009р. про передачу в оренду ПП ОСОБА_2 земельної ділянки по пр. Леніна, 224 для розташування підземної прибудови до підвальних приміщень кафе-бару та літнього майданчику на даху прибудови, на підставі якого, в свою чергу, між відповідачами 29.12.2009р. було укладено договір №040926102342 оренди земельної ділянки загальною площею 0,0299га за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 224.
З огляду на викладене, прокурор звернувся до господарського суду з вимогами про визнання зазначеного рішення незаконним та його скасування, оскільки Запорізька міська рада при його укладенні діяла не в межах наданих їй законом повноважень. Також, оскільки проектна документація із землеустрою, яка є невід'ємною частиною договору оренди землі від 29.12.2009р., не відповідає ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, і договір оренди укладено без достатніх підстав, прокурор просив визнати вказаний договір недійсним.
Як зазначалось вище, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»роз'яснено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Як вбачається з тексту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним та скасування спірного рішення Запорізької міської ради від 30.09.2009р. № 75/14 прокурор посилається на порушення при його прийнятті вимог ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України.
Стаття 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування).
Частиною 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, зокрема, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди.
Як вбачається зі змісту спірного рішення ради від 30.09.2009р. № 75/14, земельну ділянку передано ПП ОСОБА_2 в оренду для розташування підземної прибудови до підвальних приміщень кафе-бару та літнього майданчику на даху прибудови по пр. Леніна, 224, м. Запоріжжя.
Водночас, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13573762 від 14.02.2007р., відповідачу-2 на праві приватної власності належить нежиле приміщення по вул. Леніна, 224 в м. Запоріжжі (підстава виникнення права власності -договір дарування №219 від 10.02.2007р.), а згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21546825 від 14.01.2009р., ОСОБА_2 Інзі Істлямівні належить на праві приватної власності нежиле приміщення підвалу по пр. Леніна, 224 у м. Запоріжжі (підстава виникнення права власності -договір купівлі-продажу №9891 від 20.11.2008р.).
З матеріалів справи вбачається, що зазначене нежитлове приміщення в 2001 році прийнято в експлуатацію як кафе з літнім майданчиком після реконструкції, що підтверджується актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Рішенням десятої сесії Запорізької міської ради від 28.03.2007р. № 55/21 «Про передачу в оренду ПП ОСОБА_2 Інзі Істлямівні земельної ділянки по пр. Леніна, 224 для розташування літнього майданчика», відповідачу-2 надавалось право оренди земельної ділянки площею 0,0070га (землі комерційного використання) по пр. Леніна, 224 у м. Запоріжжі для розташування літнього майданчика.
Вказане право оренди було припинено у зв'язку з прийняттям радою оспорюваного рішення від 30.09.2009р. № 75/14 про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 0,0229га.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, оспорюваним рішенням ради надано земельну ділянку для здійснення прибудови та надбудови до об'єктів нерухомості, які належать ФОП ОСОБА_2 на праві власності.
За приписами ч. 2 ст. 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) такі земельні ділянки не підлягали передачі в оренду на конкурентних засадах (земельних торгах), бо на земельній ділянці, що надана в користування на правах оренди знаходиться нерухоме майно, яке належить відповідачу-2, а саме: будівлі та забудови з літнім майданчиком, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
За таких обставин, судова колегія вважає твердження заявника в апеляційній скарзі щодо відсутності на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна відповідача-2 необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам та обставинам справи.
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Пунктом 6 зазначеної статті визначено, що розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування (п.7 ст. 123 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області, розглянувши подані ПП ОСОБА_2 матеріали щодо відведення земельної ділянки, враховуючи позитивні висновки служб міста щодо можливості відведення земельної ділянки площею 0,0299га по пр. Леніна, 224 для розташування підземної прибудови до підвальних приміщень кафе-бару та літнього майданчику на даху прибудови з точки зору умов використання земельної ділянки, надало висновок від 18.11.2008р. № 01-02/7414 щодо можливості відведення земельної ділянки.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що вказівка Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області про те, що відведення земельної ділянки слід здійснити на конкурентних засадах, не стосується оцінки проекту землеустрою щодо відведення на предмет дотримання вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою і по суті є правовим висновком щодо порядку розпорядження земельною ділянкою, оскільки відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
За вказаних обставин, судова колегія вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірне рішення №75/14 від 30.09.2009р. було прийнято Запорізькою міською радою правомірно без порушення вимог земельного законодавства України.
Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2009р., з огляду на наступне.
За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У якості підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, прокурор посилається на те, що проектна документація із землеустрою, яка є невід'ємною частиною оспорюваного договору, не відповідає ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, а договір укладено без достатніх правових підстав, передбачених ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України.
Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, проектна документація отримала позитивний висновок управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області та затверджена Запорізькою міською радою, а проведення конкурсу у вказаному випадку нормами законодавства не передбачено, прокурор та позивач не надали належних доказів в підтвердження наявності правових підстав для визнання спірного договору недійсним, тобто не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу позову, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно п.2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»(зі змінами та доповненнями), підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Позивачем у спірних правовідносинах виступає Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжя Запорізької області в інтересах якого прокурором подано позов. Проте, зміст позовної заяви не визначає, а матеріали справи не встановлюють, яким чином оскаржуване рішення міської ради порушує права та охоронювані інтереси позивача, з урахуванням наданого останнім позитивного висновку державної землевпорядної організації під час оформлення відповідачем-2 документів на право користування спірною земельною ділянкою.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі та посилання прокурора в апеляційній скарзі не спростовують такого висновку.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2012р. у справі №31/5009/6188/11-2/5009/6188/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2012р. (повний текст від 14.02.2012р.) у справі №31/5009/6188/11-2/5009/6188/11 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області, м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 03.02.2012р. (повний текст від 14.02.2012р.) у справі №31/5009/6188/11-2/5009/6188/11 -залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: В.В. Манжур
ОСОБА_3
Надруковано примірників -8
1-у справу
1-позивачу
2-відповідачу
2-прокуратурі
1-господарському суду
1-ДАГС