33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"24" січня 2014 р. Справа № 918/1099/13
Господарський суд Рівненської області в складі судді Політика Н.А., розглянувши заяву Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств" про розстрочку виконання рішення від 24.09.2013 року по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДМАРКЕТ-ЗАХІД"
до Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств"
про стягнення заборгованості в сумі 77 383 грн. 78 коп.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №12 від 01.10.2013 року;
ОСОБА_2, довіреність №87 від 01.05.2011 року;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №950 від 14.10.2013 року.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 24 вересня 2013 року у справі №918/1099/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДМАРКЕТ-ЗАХІД" до Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств" про стягнення заборгованості в сумі 77 383 грн. 78 коп.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. рішення
господарського суду Рівненської області від 24 вересня 2013 року у справі №918/1099/13 залишено без змін.
На виконання рішення суду 12 грудня 2013 року видано відповідні накази.
15 січня 2014 року Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС звернулося до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду від 24.09.2013 року по справі 918/1099/13 в частині стягнення заборгованості до 15 травня 2014року. В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що у підприємства важке фінансове становище, зокрема має грошові зобов'язання за кредитним договором №КЛВ-34 від 17.10.2010 року укладеним з ПАТ "ВТБ ОСОБА_4" та кредитним договором №010/01-04-2/085 від 13.03.2013 року укладеним з АТ "ОСОБА_4 Аваль" на суму 7 000 000 грн.. (т.2 а.с.33-34).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 січня 2014 року призначено розгляд заяви про розстрочку виконання рішення у справі 918/1099/13 на 24 січня 2014 року.
24.01.2014 року, через відділ канцелярії та документообігу суду, представником позивача був поданий відзив на заяву про відстрочку виконання рішення суду по справі 918/1099/13, в якому останній просить залишити заяву без задоволення. (т.2 а.с.40-42).
У судовому засіданні 24 січня 2014 року представник Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств" підтримав заяву про розстрочку виконання рішення суду та наполягав на її задоволенні.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДМАРКЕТ-ЗАХІД" в судовому засіданні 24.01.2014 року повідомили, що заперечують проти розстрочки виконання рішення суду від 24.09.2013 року, згідно строку погашення наведеного у заяві. Просять залишити заяву без задоволення з підстав викладених у відзиві. Вважають, що наведені боржником підстави для надання розстрочки виконання рішення суду є не обґрунтованими.
Враховуючи те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, суд розглядає заяву за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява відповідача про розстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
Згідно з вимогами частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд здійснює надані йому повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення, допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 ЦПК України і статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Наведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 4-3, 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.
У своїй заяві відповідач посилався на тяжкий матеріальний стан підприємства, вказує, що має грошові зобов'язання за кредитними договорами, що вбачається з копії листа-вимоги (т.2 а.с.35-36).
Як вже було зазначено вище, норма статті 121 ГПК України передбачає, що задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Проте наведена відповідачем підстава для розстрочення виконання судового рішення - тяжке фінансове становище та наявність грошових зобов'язань перед банком - не є виключною обставиною, яка б давала можливість для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".
Слід також враховувати, що за змістом частини 1 статті 229 ГК України та частини 1 статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.
В силу приписів статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Таким чином, наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість або ускладнення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 24 вересня 2013 року у справі № 918/1099/13, і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що примусове виконання даного судового рішення може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 2/97.
Частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, а також надані відповідачем документи в обґрунтування заяви про відстрочку, суд зазначає, що вона необґрунтована, не підтверджена належними доказами, відповідачем нічим не підтверджується винятковість обставин, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду від 24.09.2013 року по справі №918/1099/13.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Кооперативному підприємству "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання "Рівненської обласної спілки споживчих товариств" у задоволенні заяви №1 від 13.01.2014 року про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 24.09.2013 року по справі №918/1099/13.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б,);
3 - відповідачу рекомендованим (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 20).