ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
02 вересня 2015 року № 826/3315/15
Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом
Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
до
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про
визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0020/26-59-21-69 від 25.09.2014 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Головним управлінням Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 26.08.2014 року №605 та направлень від 27.08.2014 року № 643 і № 644 була проведена фактична перевірка магазину, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 44, та належить суб'єкту господарської діяльності СП "Маркон" (ідентифікаційний код 14364757, місцезнаходження: м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9), з питань дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт №26/148/21/14364757 від 11.09.2014 р. (надалі - акт №26).
Зокрема, в тексті вказаного вище акту №26, зазначено наступне: "Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв на розлив, що підтверджується фіскальними чеками від 31.07.14 №0002 та від 29.08.14 №0083.
До перевірки не надано підтверджуючих документів щодо узгодження підприємством статусу громадського харчування. Таким чином встановлено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що не має статусу громадського харчування"
Згідно висновків, викладених в акті №26, позивачем, зокрема, допущено порушення ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (надалі - Закон №481/95-ВР).
Заступником начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акта №26 було прийняте рішення про застосування фінансових санкцій №0020/26-59-21-69 від 25.09.2014 р., яким згідно абз.9 ч.2 ст.17 Законe №481/95-ВР до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн.
Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного рішення про застосування фінансових санкцій №0020/26-59-21-69 від 25.09.2014 р. позивач подав скаргу до ГУ Міндоходів у м. Києві та отримав у відповідь рішення № 10514/10/26-15-10-09-25 про продовження строку розгляду первинних скарг від 06.10.2014 року. Документально підтверджені відомості про результати розгляду первинної скарги позивача на оскаржуване рішення №0020/26-59-21-69 від 25.09.2014 р. жодна із сторін суду не надала.
При вирішення даного спору суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначені Законом №481/95-ВР.
Відповідно до ч.6 ст.15-3 Закону №481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
При цьому, згідно абз.9 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Позивач стверджував, що не спростовано відповідачем, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання в магазині, що перевірявся не здійснюється, виявлені під час перевірки віскі використовувались для дегустації в ході проведення спеціальних виставкових заходів, а продаж здійснюється дегустаційних пляшок (ємністю 0,05 чи 0,1).
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Водночас, згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд звертає увагу, що відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України не було надано належних доказів (в т.ч. фіскальні чеки від 31.07.2014 р. №0002 та від 29.08.2014 р. №0083) на підтвердження здійснення позивачем продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що не має статусу громадського харчування.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо порушень позивачем вимог ст.15-3 Закону №481/95-ВР, у зв'язку з чим оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій №0020/26-59-21-69 від 25.09.2014 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., а тому керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 182,70 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про застосування фінансових санкцій №0020/26-59-21-69 від 25.09.2014 р.
3. Стягнути судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14364757) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева