ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 серпня 2015 року 15:08 № 826/15853/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариства з обмеженою відповідальністю «Классік-Ассістанс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2015 року № 0000411502 та від 05 червня 2015 року № 0000022800.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/15853/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 серпня 2015 року, в якому оголошено перерву до 31 серпня 2015 року.
У судовому засіданні 31 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник від подача заперечив проти позову.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що у період з 20 березня 2015 року по 15 квітня 2015 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатом якої складено акт від 15 квітня 2015 року № 3111/26-53-15-02-32377407.
За результатом проведеної перевірки встановлено наступні порушення пункту 102.5 статті 102, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Классік-Ассістанс» не має права на отримання бюджетного відшкодування, що заявлено на розрахунковий рахунок в березні 2015 року в розмірі 17660882 грн.
На підставі вищезазначених висновків Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 29 квітня 2015 року № 0000411502, якою відмолено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 17660882,00 грн.
Також, у період з 21 квітня 2015 року по 20 травня 2015 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатом якої складено акт від 20 травня 2015 року № 3750/26-53-28-/32377407.
За результатом проведеної перевірки встановлено наступні порушення пункту 102.5 статті 102, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Классік-Ассістанс» не має права на отримання бюджетного відшкодування, що заявлено на розрахунковий рахунок в березні 2015 року в розмірі 17 660 882 грн.
На підставі вищезазначених висновків Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 05 червня 2015 року № 0000022800, якою відмолено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 17660882,00 грн.
Не погоджуючись із спірними рішеннями, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Классік-Ассістанс», з огляду на наступні підстави.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпунктів 4.6.1, 4.6.2 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 (далі по тексту - Порядок), якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.
Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.
Підпункт 4.6.3 пункту 4.6 розділу V Порядку передбачає, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума:
у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
У відповідності до підпункту 4.6.4 пункту 4.6 розділу V Порядку якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).
Згідно з підпункту 4.6.5 пункту 4.6 розділу V Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).
Враховуючи наведені правові норми вбачається, що за наявності в наступному звітному податковому періоді від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту до податкової декларації з податку на додану вартість платник податку обов'язково заповнює та подає додаток 2.
Відповідно до затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 форми додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість містить у собі, зокрема таблицю з наступними графами:
- 1 - "№ з/п";
- 2 - "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду)";
- 3 - "Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх та звітному податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування)*";
- 4 - "Значення рядка 24 декларації звітного податкового періоду".
При цьому у примітці до графи 4 зазначено "*За винятком платників, які відповідно до пункту 200.5 статті 200 розділу V Кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Для таких платників значення графи 3 дорівнює значенню графи 5".
Вказану примітку, на думку суду, необхідно розуміти так, що графу 4 додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість не заповнюють тільки ті платники податку, які відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування; решта ж платників податків заповнює усі графи таблиці додатку 2, у тому числі графу 4; в той же час необхідність заповнення графи 4 додатку 2 не ставиться в залежність від декларування платником податку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а декларування залишку від'ємного значення (рядок 22, 24 податкової декларації) вже є достатньою підставою для заповнення вказаної графи.
У свою чергу пункт 200.5 статті 200 Податкового кодексу України передбачає, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Враховуючи наведені правові норми вбачається, що за наявності в наступному звітному податковому періоді від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту до податкової декларації з податку на додану вартість платник податку обов'язково заповнює та подає додаток 2.
Як встановлено актами перевірок та підтверджується наданими деклраціями, сума бюджетного відшкодування, що задекларована в податкових деклараціях за лютий та березень 2015 року в розмірі 17 660 882,00 грн. (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ), відповідно додатків 2 до податкових декларацій виникли в наступних періодах:
- липень 2005 року на суму ПДВ - 465678 грн.;
- вересень 2005 року на суму ПДВ - 44923 грн.;
- листопад 2006 року на суму ПДВ - 945847 грн.;
- грудень 2006 року на суму ПДВ - 2481911 грн.;
- січень 2007 року на суму ПДВ - 826978 грн.;
- березень 2007 року на суму ПДВ - 880908 грн.;
- квітень 2007 року на суму ПДВ - 2994412 грн.; - травень 2007 року на суму ПДВ - 1642594 грн.; - червень 2007 року на суму ПДВ - 1550140 грн.;
- липень 2007 року на суму ПДВ - 2 159681 грн.;
- грудень 2009 року на суму ПДВ - 31871 грн.;
- січень 2010 року на суму ПДВ - 363308 грн.;
- березень 2010 року на суму ПДВ - 40292 грн.;
- червень 2010 року на суму ПДВ 56084 грн.;
- липень 2010 року на суму ПДВ - 1912318 грн.;
- серпень 2010 року на суму ПДВ - 27407грн.;
- вересень 2010 року на суму ПДВ 44974 грн.;
- жовтень 2010 року на суму ПДВ 49274 грн.;
- листопад 2010 року на суму ПДВ - 57048 грн.;
- грудень2010 року на суму ПДВ - 49720грн.;
- січень 2011 року на суму ПДВ - 32950грн.
- грудень 2012 року на суму ПДВ - 2563 грн.
Разом з тим суд звертає увагу, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що від не має право на бюджетне відшкодування на підставі пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: що позивач мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження формування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, обґрунтованість формування податкового кредиту може бути підтверджена первинними документами щодо фактів здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та контрагентами, обставин використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача.
Судом відхиляються посилання позивача на те, що правомірність заявлених до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сум підтверджена судовими рішеннями судів, перелік яких наведений в позовній заяві з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.
При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12, зокрема зазначено, що якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
В даному випадку, позивачем не надано ані копій судовий рішень, на які останній посилається у позові як на доказ правомірності заявлених до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сум, ані первинних документів, які б підтверджували правомірність заявлених сум.
Таким чином, з огляду на необґрунтованість формування податкового кредиту може бути підтверджена первинними документами щодо фактів здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та контрагентами, обставин використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача, висновки контролюючого органу про порушення пункту 102.5 статті 102, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: відсутність у ТОВ «Классік-Ассістанс» має права на отримання бюджетного відшкодування, що заявлено на розрахунковий рахунок в лютому - березні 2015 року в розмірі 17 660 882 грн., є обґрунтованими.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Классік-Ассістанс» про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2015 року № 0000411502 та від 05 червня 2015 року № 0000022800 нормативно не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Классік-Ассістанс» не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Классік-Ассістанс» відмовити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" (код ЄДРПОУ 32377407) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.Ю. Гарник