22 лютого 2011 року Справа № 2а/0370/193/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом житлово-комунального підприємства №3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про скасування рішення,
Житлово-комунального підприємства №3 (надалі ЖКП №3) звернулося з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (надалі УПФУ в м. Луцьку) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 14 від 13.01.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2011 року начальником УПФУ в м. Луцьку винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсіного фонду № 14 яким до ЖКП №3 застосовано фінансову санкцію в розмірі 19536,87 грн. та нараховано пеню в розмірі 1253,71 грн.
Позивач не погоджується з винесеним рішенням з наступних підстав. При винесенні оскаржуваного рішення відповідачем не було враховано той факт, що відповідно до постанов державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 07.10.2010 року та від 21.10.2010 року банківські рахунки ЖКП №3 були арештовані, а тому підприємство не мало можливості розпоряджатися своїми коштами, про що було повідомлено відповідача. Арешт на рахунки ЖКП №3 було накладено до 29 листопада 2010 року. В міру надходження грошових коштів на рахунки товариства ним було сплачено страхові внески до Пенсійного фонду пропорційно до нарахованої заробітної плати. Таким чином, ЖКП №3 в грудні 2010 року сплатило внески за листопад 2010 року , а в січні 2011 року за грудень 2010 року. За час арешту рахунків підприємства виникла заборгованість по заробітній платі, а тому після зняття арешту з рахунків ЖКП №3 першочергово проводилася виплата заробітної плати.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 позову не визнав, суду пояснив, що в звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень-листопад 2010 року які були подані ЖКП №3 до УПФУ в м. Луцьку позивачем були самостійно вказані та обраховані суми страхових внесків в п. 3 у звіті за (нарахування на фонд оплати праці) в розмірі 101032,08 грн. З врахуванням часткової проплати - 21,06 грн. в розрахунок рішення ввійшла сума недоїмки в розмірі 101011,02 грн. з врахуванням часткової проплати 22152,25 грн. в розрахунок рішення ввійшла сума недоїмки в розмірі 77999,93 грн. В п.5 звітів (утримання на фонд оплати праці) - 6448,91 грн. (з врахуванням часткової проплати -1,51 грн.) в розрахунок рішення була включена сума недоїмки в розмірі 6373,07 грн. з врахуванням часткової сплати -1373,07 грн. в розрахунок рішення увійшла сума недоїмки в розмірі 5000 грн. Оскільки зазначені суми страхових внесків, які були нараховані за відповідний період (жовтень - листопад 2010 року) не були сплачені своєчасно і в повному обсязі відповідно до 22.11.2010 року та до 20.12.2010 року, а проплачувалися позивачем із строками затримки від 1 до 23 днів (згідно даних картки особового рахунку) то це в свою чергу призвело до порушення ЖКП №3 пенсійного законодавства, зокрема пп.6 п.2 ст. 17 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо зобов'язання страхувальника нараховувати , обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. На підставі даних картки особового рахунку і було винесено рішення УПФУ в м. Луцьку № 14 від 13.01.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату ЖКП № 3 страхових внесків. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 1 п.1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 року (надалі Закон України N 1058-IV - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону
Пунктом 1 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року №400/97 - ВР передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Судом встановлено, що житлово-комунальне підприємство №3 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України поданого ЖКП № 3 до УПФУ в м. Луцьку за жовтень - листопад 2010 року вбачається, що позивачем самостійно вказані та обраховані сума страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Із дослідженої в судовому засіданні картки особового рахунку вбачається, що позивачем не проведено сплату у строк та в повному обсязі визначених ним сум страхових внесків за базові звітні періоди, а здійснено лише часткову їх сплату.
Абзацом 2 ч.6. ст. 20 Закону України N 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Відповідно до абз. 11 п.4.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 Інструкції, - 33,2 відсотка від сум виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що за не сплату в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування начальником УПФУ в м. Луцьку винесено рішення № 14 від 13.01.2011 року, яким до позивача на суму недоїмки застосовано фінансову санкцію в розмірі 19536,87 грн. та нараховано пеню в розмірі 1253,71 грн.
Згідно з ч.2 ст. 106 Закону України N 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п.2 ч.9 вказаної норми Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що за період арешту рахунків у ЖКП №3 виникла заборгованість по заробітній платі і підприємством першочергово проводилися виплати по заробітній платі, оскільки п. 12 ст. 20 Закону України N 1058-IV передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Крім цього згідно з п.6 ч.2 ст. 17 Закону України N 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. З аналізу наведених норм Закону вбачається, що сплата страхових внесків є прямим обов'язком страхувальника. Крім цього позивачем не наведено та не додано відповідних доказів про вжиті заходи щодо погашення заборгованості зі сплати страхових внесків.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що при винесенні рішення № 14 від 13.01.2011 року, яким до позивача були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків начальник УПФУ в м. Луцьку діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ф.А. Волдінер