28 лютого 2011 року
Справа № 2а/0370/228/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінер Ф.А.,
при секретарі судового засідання Чміль І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі до відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,
Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі (далі - УПФ в Рожищенському районі) звернулося з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика» (далі - ВАТ «Рожищенська меблева фабрика») про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Відповідач зареєстрований в УПФ в Рожищенському районі та відповідно до ст.17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Всупереч вимогам цього Закону ВАТ «Рожищенська меблева фабрика» не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За період з червня по жовтень 2010 року за відповідачем рахується непогашена заборгованість зі сплати страхових внесків з урахуванням штрафних санкцій та пені у розмірі 8528,81 грн. Крім того, відповідачем за період з червня по жовтень 2010 року нараховувалася та виплачувалася пенсія, призначена відповідно до пп. “а” та “б”-“з” ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відповідачем станом на 25 жовтня 2010 року рахується непогашена сума заборгованості на покриття витрат по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 3739,41 грн. Загальна сума заборгованості становить 12268,22 грн., яка відповідачем у добровільному порядку не сплачена.
Позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.
Представник позивача в судове засідання не прибув, проте заявив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не прибув повторно, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, причини неприбуття до суду не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не заявив.
Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.
Статтею 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон України N 1058-IV від 09.07.2003 року) встановлено, що страхувальниками є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання. Страхувальники є платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та у повному обсязі страхові внески.
Згідно частини 6 статті 20 Закону України N 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітними періодом для відповідача у відповідності до вищевказаного закону є календарний місяць.
Відповідно до частини 2 статті 106 N 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У зв'язку з несплатою страхових внесків відповідачем за період з червня по жовтень 2010 року виникла заборгованість перед УПФ в Рожищенському районі. Несвоєчасна сплата страхових внесків відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України N 1058-IV має наслідком стягнення заборгованості з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Отже, загальна сума заборгованості по сплаті страхових внесків до УПФ становить 8528,81 грн., яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені статтею 1 цього Закону України, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону України, що визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, який передбачений статтею 2 цього Закону України.
Зокрема, відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відповідно до пунктів “б” - “з” цієї статті до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в розмірі 50% по пенсіях призначених у 1991 р., 60% - у 1992 р., 70% - 1993 р.,80% - 1994 р., 90% - 1995 р., 100% - 1996 р.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених па пільгових умовах (підпункти 6.4,6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19 грудня 2003 року (надалі Інструкція)).
Відповідно до статті 3 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.
Пунктом 2 Розділу ХУ “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, щодо запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, діє зазначений вище порядок відшкодування.
Згідно п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного Фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Враховуючи те, що відповідач не погасив заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням штрафних санкцій та пені в розмірі 8528,81 грн. та заборгованість по витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 3739,41 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.
Керуючись частиною 3 статті 160, статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Рожищенська меблева фабрика» на користь Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням штрафних санкцій та пені у розмірі 8528,81 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 3739,41 грн., а всього 12268 (дванадцять тисяч двісті шістдесят вісім ) гривень 22 копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ф.А. Волдінер