11 січня 2011 р. Справа № 2-а-5037/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Альчука Максима Петровича,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: управління інформаційних технологій УМВС України у Вінницькій області
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до управління інформаційних технологій управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - УІТ УМВС у Вінницькій області) про визнання неправомірною бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, яка полягає у зберіганні на обліку інформації про адміністративне правопорушення, позивачу було відмовлено у прийнятті на роботу. Позивач вважає, що дані дії відповідача порушують її права та негативно позначилися на її діловій та особистій репутації, у зв'язку з чим просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо зберігання на обліку відповідної інформації та зобов'язати знищити її знищити.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, окремо суду пояснивши, що УІТ УМВС у Вінницькій області жодним чином не документувало, не збирало та не поширювало відомості про позивача, а лише обліковувало в межах, визначених "Інструкцією з організації функціонування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України". Крім того, відповідно до вказаної Інструкції, строки зберігання відомостей про корупційні правопорушення, щодо фізичних осіб, визначається лише за рішенням суду. В зв'язку з тим, що зазначеним судовим рішенням не визначено строку перебування на обліку інформації, яка стосується позивача, її наявність жодним чином не порушує прав, свобод та інтересів позивача.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що в серпні 2009 року в Гайсинській міжрайонній державній податковій інспекції було оголошено конкурс для прийняття на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу погашення прострочених зобов'язань Гайсинської МДПІ.
07.09.2009 року в приміщенні Гайсинської МДПІ проведено іспит та засідання конкурсної комісії на заміщення вакантної посади, яку позивач успішно пройшла.
Відділом по боротьбі з корупцією на органах ДПС ДПА у Вінницькій області було здійснено перевірочні заходи стосовно ОСОБА_1, як кандидата на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу погашення прострочених зобов'язань Гайсинської МДПІ.
В ході перевірки встановлено, що 28.09.2004 року співробітниками УСБ України у Вінницькій області складено адміністративний протокол за порушення ОСОБА_1 вимог п. "б" ч. 1 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Рішенням Ленінського районного суду від 21.10.2004 року позивача визнано винною в скоєнні корупційного діяння та накладено штраф в розмірі 270 грн.
Як з'ясовано в судовому засіданні, вказана обставина стала підставою для відмови податкового органу у прийнятті позивача на роботу, про що зокрема свідчить лист ДПА у Вінницькій області від 07.10.2009 року № 20857/04-022 "Про кандидатуру ОСОБА_1М."
18.09.2010 року позивач звернулась з листом до УІТ УМВС у Вінницькій області з проханням знищити інформацію стосовно корупційного правопорушення скоєного ОСОБА_1 та припинити безпідставну видачу інформації за запитами інших організацій (а.с. 6).
Листом від 29.09.2010 року № 8/1225 позивача повідомлено, що протокол складений відносно ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку УІТ УМВС України у Вінницькій області. Одночасно позивача повідомлено, що термін перебування на обліку інформації про корупційні правопорушення для фізичних осіб визначається виключно за рішенням суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Основні завдання міліції, права, обов'язки, визначені в Законі України "Про міліцію".
Відповідно до ст. 1 цього Закону, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції згідно зі ст. 2 вказаного Закону є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Для виконання своїх функцій органи міліції їх посадові особи Законом України "Про міліцію" наділені певними правами, зокрема і щодо ведення профілактичного обліку правопорушників, криміналістичного та оперативного обліку в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію Законом (п. 13 ч. 1 ст. 11).
З наведеного вбачається, що міліція з метою виконання, покладених на неї завдань, наділена правом вести оперативний облік.
Разом з тим такий облік, не повинен порушувати права, свободи, інтереси фізичної особи.
Як вже зазначалось, на думку позивача, її порушене право полягає у тому, що інформація про неї наявна на обліку УІТ УМВС у Вінницькій області. Наявність такої інформації порушує право ОСОБА_1 на інформацію, ускладнює спілкування з органами державної влади та стало головною підставою для відмови ДПА у Вінницькій області у прийнятті позивача на роботу.
Відповідно до ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Право громадян України на інформацію, правові основи інформаційної діяльності визначені в Законі України "Про інформацію".
Згідно зі ст. 23 цього Закону, інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу (частина перша). Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга). Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень (частина третя). Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом (частина четверта).
Зважаючи на зазначені приписи законів України "Про міліцію", "Про інформацію", суд дійшов висновку, що облік інформації стосовно особи здійснюється з метою виконання, покладених на міліцію завдань та функцій. Судом взято до уваги ту обставину, що ця інформація не підлягає поширенню.
В ході розгляду справи судом встановлено набрання чинності "Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України", затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.10.2009 року № 436, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2009 року № 1256/17272 (далі - Положення).
Відповідно до п. 3.1 Положення, інформаційними ресурсами (об'єктами обліку) ІІПС є об'єктивно поєднаний набір відомостей, що безпосередньо стосується осіб, подій, злочинів, адміністративних правопорушень, надзвичайних подій, який накопичується в процесі в процесі службової діяльності ОВС в обсязі, структурі й порядку, що визначається завданнями, покладеними на ОВС, відповідно до чинного законодавства.
Так, до складу інформаційних ресурсів серед інших належать відомості щодо осіб, яких було виявлено у повноваженими на те працівниками ОВС у сфері протидії корупції за скоєння корупційних правопорушень і рішеннями судів притягнуто до відповідальності за вчинення цих правопорушень.
Цим Положенням також передбачені строки зберігання інформації в ІІПС, які визначаються відповідно до вимог чинного законодавства.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про боротьбу з корупцією", адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані із корупцією, може бути накладено не пізніше як через шість місяців з дня його вчинення.
Статтею 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Зазначений строк обчислюється з моменту закінчення адміністративного стягнення і становить один рік.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Ленінського районного суду про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні корупційного діяння датоване 21.10.2004 року, а відтак суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання УІТ УМВС у Вінницькій області знищити інформацію про притягнення до адміністративної відповідальності за п. "б" ч. 1 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" ОСОБА_1
Одночасно суд відмовляє позивачу щодо задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності УІТ УМВС у Вінницькій області, яка полягає у зберіганні на обліку інформації про корупційне правопорушення скоєне ОСОБА_1 відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 25.11.2004 року, виходячи з наступного.
Як вбачається з Переліку об'єктів баз даних Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України, термін перебування на обліку інформації про корупційні правопорушення для юридичних осіб складає 5 років, для фізичних осіб - визначається за рішенням суду. Термін зберігання в базі даних після зняття з обліку складає три роки. (Термін зберігання відомостей після зняття з обліку визначається з 01 січня року, який іде за роком закінчення встановленого строку перебування на обліку).
Проте, оскільки рішення Ленінського районного суду від 21.10.2004 року не містить жодних вказівок щодо строку перебування на обліку інформації про корупційне правопорушення, вчинене ОСОБА_1, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та на підставі відповідного Положення.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст2 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково. Враховуючи положення ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджується йому відповідно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління інформаційних технологій УМВС України у Вінницькій області знищити інформацію про притягнення до адміністративної відповідальності за п. "б" ч. 1 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" ОСОБА_1.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. судових витрат.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 14.01.11
Суддя Альчук Максим Петрович