Справа № 2-1857/2012
17 квітня 2012 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Г.О. Козленко,
за участю секретаря - О.Ю. Романенко
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
встановив:
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та просив стягнути з відповідача 6255 грн. 00 коп., які були передані в якості плати за виготовлення дверей та стягнути моральну шкоду в сумі 4000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що 25.11.2011 він, як покупець, замовив у ФО-П ОСОБА_2 міжкімнатні шпоновані дерев'яні двері на суму 9304 грн. 00 коп. Зі слів відповідача позивачеві стало відомо, що вся продукція салону TERMINUS є сертифікованою, вироблена із екологічно чистої деревини, не містять шкідливих сполук для людського життя та здоров'я. До суми 9304 грн. 00 коп. також входить доставка та установка міжкімнатних шпонованих дерев'яних дверей, вищезгадані двері виготовляються під замовлення. Замовлення дверей відбулося за наступною адресою: АДРЕСА_1. Позивачем було внесено передоплату відповідачу в розмірі 1700 грн. 00 коп. Тобто між відповідачем та позивачем укладений усний правочин, підтвердженням якого є виписаний відповідачем позивачеві товарний чек № 25/11-1 від 25.11.2011. Крім того, позивачем було сплачено відповідачу кошти на загальну суму 6255 грн.00 коп. Також позивач стверджує, що йому відповідач не надав ніяких документів на підтвердження якостей дверей та на момент доставки дверей повідомив про доплату розміром в 600 грн. 00 коп.
ФО-П ОСОБА_2, в свою чергу, подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення боргу та просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь борг у сумі 3049 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що 25.11.2011 ОСОБА_1 замовив у нього міжкімнатні шпоновані двері виробника ТОВ "Термінус". Відповідно до умов дистриб'юторського договору № 59 від 27.01.2011 (який діяв на момент замовлення продукції), укладений між ТОВ "Термінус" та ФО-П ОСОБА_2, останній є продавцем дверей, які замовив позивач, виробником яких є ТОВ "Термінус". Відповідно до усного договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 виписав товарний чек № 25/11-1 від 25.11.2011. На підтвердження замовлення, ОСОБА_1 був сплачений аванс у розмірі 1700 грн. 00 коп. Крім того, в подальшому на поточний рахунок ФО-П ОСОБА_2, ОСОБА_1 перерахував кошти на загальна суму 6255 грн. 00 коп. 29.12.2011 ФО-П ОСОБА_2 передав замовнику виготовлений товар в повному обсязі. Факт передачі товару на загальну суму 9304 грн. 00 коп. підтверджується розпискою відповідача від 29.12.2011, у відповідності до якої останній зобов'язався розрахуватись у сумі 4749 грн. 00 коп. за поставлений товар в термін до 30.12.2011 включно. Проте після написання розписки ОСОБА_1 лише частково сплатив грошові кошти за поставлений йому товар, а саме 29.12.2011-1110 грн. 00 коп. та 04.01.2012 -500 грн. 00 коп. Решту суми боргу за поставлений товар відповідач не оплатив. Тобто, заборгованість ОСОБА_1 перед ФО-П ОСОБА_2 за поставлений товар становить 3049 грн. 00 коп.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити його позовну заяву в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
ФО-П ОСОБА_2 підтримав зустрічну позовну заяву та просив її задовольнити в повному обсязі. Заперечував проти задоволення первісного позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про захист прав споживачів. Проте зустрічний позов про стягнення боргу суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню виходячи з натупного.
25.11.2011 ОСОБА_1 замовив у ФО-П ОСОБА_2 міжкімнатні шпоновані двері виробника ТОВ "Термінус". Відповідно до усного договору купівлі-продажу, ФО-П ОСОБА_2 виписав товарний чек № 25/11-1 від 25.11.2011 на загальну суму 9304 грн. 00 коп. (а.с.9). Згідно умов дистриб'юторського договору № 59 від 27.01.2011 (який діяв на момент замовлення продукції), укладеного між ТОВ "Термінус" (постачальник) та ФО-П ОСОБА_2, який є продавцем дверей, замовлених ОСОБА_1 (а.с.70-71).
На підтвердження замовлення, ОСОБА_1 був сплачений аванс у розмірі 1700 грн. 00 коп., про що зазначено в товарному чеку. Крім того, в подальшому на поточний рахунок позивача відповідачем були перераховані наступні грошові кошти: 30.11.2011 -930 грн.00 коп., 06.12.2011 -800 грн.00коп.,14.12.2011 -1225 грн. 00коп., 29.12.2011 -1100 грн. 00 коп., 30.12.2011 -500 грн. 00 коп., що підтверджується копіями відповідних квитанцій та не заперечується сторонами (а.с.10-14).
ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із заявою від 12.01.2012 про надання йому підтверджуючих документів якості продукції (а.с.15-16). Але не надав суду жодних доказів про вручення та отримання ФО-П ОСОБА_2 даного звернення, чим порушив вимоги ст.60 ЦПК України, якої передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Частина 2 зазначеної статті визначає, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийняти для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього засобів дистанційного зв'язку.
Відповідно до п.1 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.11.2007 за № 1257/14524 (надалі -Правила), ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування.
Пунктом 16 Правил визначено, що здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі).
У відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства України, зазначена інформація про двері розміщена у магазині ФО-П ОСОБА_2, тобто місці, де вони реалізуються. Як стверджує позивач за зустрічним позовом, в його магазині на видному та доступному місці куточка покупця, розміщується: Дистриб'юторський договір, який є підтвердженням того, що ФО-П ОСОБА_2 є продавцем дверей, установчі документи продавця, з яких можна дізнатись інформацію про продавця товару, нормативні документи, вимогам яких відповідає продукція, а саме -сертифікат відповідності товару, який реалізує ФО-П ОСОБА_2 усім обов'язковим ГОСТ 475-78, виданий ТОВ "Термінус" як виробнику Товару Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (а.с.67), висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи про відповідність товару вимогам діючого санітарного законодавства України (а.с.68). Наведене не заперечувалося позивачем за первісним позовом.
29.12.2011 ФО-П ОСОБА_2 передав замовнику товар в повному обсязі. Факт передачі товару на загальну суму 9304 грн. 00 коп. підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 29.12.2011, у відповідності до якої він зобов'язався розрахуватись у сумі 4749 грн. 00 коп. за поставлений товар в термін до 30.12.2011 включно (а.с.69). Тобто, ФО-П ОСОБА_2 виконав всі умови вищезгаданого усного договору в повному обсязі.
Суд критично ставиться до твердження ОСОБА_1 про те, що нібито зі слів ФО-П ОСОБА_2 йому стало відомо, що доставка та підйом дверей у квартиру буде входити в суму 9304 грн. 00 коп., що не відповідає дійсності, оскільки в товарному чеку № 25/11-1 від 25.11.2011 зазначене найменування кожної одиниці товару на загальну суму 9304 грн. 00 коп. Доставка та підйом дверей у квартиру, як вбачається із зазначеного вище товарного чеку в зазначену суму не входить. Один екземпляр товарного чеку ОСОБА_1 отримав від ФО-П ОСОБА_2, а тому йому було відомо про зазначений факт.
Відповідно до ч.1 ст.689 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміну товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
При передачі замовленого товару, ОСОБА_1 оглянув товар і жодних претензій щодо замовлених дверей не пред'явив, з вимогами про розірвання договору купівлі-продажу дверей не звертався до ФО-П ОСОБА_2 та отримав від останнього двері, про що свідчить його підпис в товарному чеку та зобов'язання по сплаті залишку суми згідно договору купівлі-продажу (а.с.69).
Згідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, у ОСОБА_1 після прийняття товару виникло зобов'язання оплатити його вартість.
Проте під час отримання замовленого товару, ОСОБА_1 повідомив ФО-П ОСОБА_2 про те, що повністю за отриманий товар він розрахуватись не може, у зв'язку із відсутністю у нього на час отримання дверей грошових коштів, а тому на звороті товарного чеку ОСОБА_1 власноручно написав розписку від 29.12.2011 про те, що за двері повністю не розрахувався, та зобов'язуюся розрахуватися у сумі 4749 грн. 00 коп. до 30.12.2011 року включно (а.с.69).
Після написання розписки ОСОБА_1 лише частково сплатив за поставлений йому товар, а саме 04.01.2012 -500 грн. 00 коп. Зазначена оплата, свідчить про те, що жодних претензій до дверей у ОСОБА_1 не було та він продовжував виконувати умови усного договору роздрібної купівлі-продажу. Решту суми боргу за поставлений товар ОСОБА_1 в повному обсязі так і не оплатив. Заборгованість ОСОБА_1 перед ФО-П ОСОБА_2 за поставлений товар становить 3049 грн. 00 коп.
Тобто, позивач за первісним позовом порушив умови усного договору роздрібної купівлі-продажу та вимоги чинного законодавства України, а саме ст.ст.692, 526 ЦК України.
Вимоги ОСОБА_1 про нанесення йому ФО-П ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 4000 грн. не є обґрунтованими, так як посилання ОСОБА_1 на пошкодження його здоров'я, психологічний стрес після замовлення вищевказаних дверей та небезпеки виробу (дверей) для його здоров'я та життя не підтверджується жодними доказами, в порушення вимог ст.60 ЦПК України. Тобто, для застосування ст.ст. 4, 22 ЗУ "Про захист прав споживачів", п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1996 року №5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" Будь-яких доказів того, що ФО-П ОСОБА_2 допустив щодо позивача нечесну підприємницьку практику в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів»та завдання моральної шкоди, суду не надано.
Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за зустрічним позовом сплачені позивачем судові витрати - судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 203, 526, 692 ЦК України, ст.ст. 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -
вирішив :
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів -відмовити.
Зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, МФО 351005, р/р № НОМЕР_3 в АКІБ «Укрсиббанк») суму боргу у розмірі 3049,00 гривень (три тисячі сорок дев'ять гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, МФО 351005, р/р № НОМЕР_3 в АКІБ «Укрсиббанк») сплачений судовий збір у розмірі 214,60 гривень (двісті чотирнадцять гривень 60 коп.).
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя - Г.О. Козленко