№ 2-р-24-15
(№ 760-3274-15-ц)
04. 09. 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Бобровник О. В.
при секретарі Яковенко Н. К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, заяву ОСОБА_1 - про роз'яснення ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 23. 07. 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, суб'єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві - про визнання дій державного виконавця такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз'яснення ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 23. 07. 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, суб'єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві - про визнання дій державного виконавця такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Заявник мотивував заяву тим, що йому не зрозуміла вищезазначена ухвала суду в частині її виконання.
В зв'язку із зазначеним заявник просив суд роз'яснити зміст ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 23. 07. 2015 року щодо її виконання.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 221 ЦПК України, неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23. 07. 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, суб'єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві - про визнання дій державного виконавця такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження:
- визнано незаконними дії головного державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Григорян О.Г. щодо винесення постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 27.10.2014 року в рамках виконавчого провадження № 44929136;
- зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Григорян О.Г. скасувати постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 27.10.2014 року в рамках виконавчого провадження № 44929136.
Заявник зазначає, що вищезазначена ухвала суду є не зрозумілою в частині її виконання, в зв'язку з чим просив суд про задоволення заяви.
Відповідно до ч. 1 ст.. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Згідно ст. 215 ЦПК України, рішення суду складається з: 1) вступної частини із зазначенням: часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; 2) описової частини із зазначенням: узагальненого викладу позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом; 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався; 4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Зважаючи на те, що ухвала у справі постановлена відповідно до вимог ст. 215 ЦПК України та вимог закону, є чіткою і зрозумілою, а тому роз'ясненню не підлягає.
Керуючись ст. 221 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення чи протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.
Суддя: