Справа №2-5737/15
(№760/13371/15-ц)
/заочне/
02 вересня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді: Оксюти Т.Г.
при секретарі: Горупа В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва Київської міської ради, третя особа приватний нотаріус КМНО Жерліцина Олена Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування, -
Позивач звернулась з позовом до територіальної громади м. Києва в особі Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік - ОСОБА_4, який був зареєстрований та постійно проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 та який залишив на ім'я позивача заповіт на все майно, посвідчений Дев'ятою київською державною нотаріальною конторою 21.07.2011 року.
Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина, яка складається з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначена вище квартира належала на праві спільної часткової власності чоловіку позивача, ОСОБА_4, та сину ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.10.1998 року.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Спадщину, що залишилася після його смерті, прийняв чоловік позивача - ОСОБА_4, який проживав та був зареєстрований у вищевказаній квартирі з 22.06.1967 року, тобто фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, що на підставі ст. 549 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік позивача ОСОБА_4 помер, але прийняте після смерті ОСОБА_5 спадкове майно юридично не оформив - не було отримано свідоцтво про право на спадщину, не внесено відповідних змін до свідоцтва про право власності на квартиру, та не здійснено реєстрацію права власності на спадкове майно.
Спадщину, що залишалася після смерті чоловіка позивача - ОСОБА_4, позивач прийняла шляхом подання у встановлений законом строк відповідної заяви за місцем відкриття спадщини.
На підставі поданої заяви приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жерліциною О.В. 20.04.2015 заведено спадкову справу за № 6/2015.
Спадкоємцем за законом є син померлого - ОСОБА_6, який подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Жерліциній О.В. заяву про те, що відмовляється від прийняття спадщину на користь позивача.
Інших спадкоємців немає.
Однак, приватний нотаріус КМНО Жерліцина О.В. винесла постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири.
У зв'язку з тим, що належність 1/2 частини квартири спадкодавцеві ОСОБА_4 встановити неможливо, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на це майно, який ОСОБА_4 за життя не отримав, а також не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на вищевказане майно, нотаріусом рекомендовано звернутися до суду.
На підставі викладеного просила позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив справу розглядати без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
В судовому засіданні було проведено заміну відповідача на належного Територіальну громаду м. Києва в особі Київської міської ради.
Представник відповідача Територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву в якій проти задоволення позовних вимог не заперечувала та просила справу розглядати без її участі.
Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Врахувавши заяву представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивача - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві.
Чоловік позивача ОСОБА_4 був зареєстрований та постійно проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою №1403, виданою 01.04.2015 року Центром обслуговування споживачів №1.
Після його смерті залишилася спадщина, яка складається з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Чоловік позивача ОСОБА_4 залишив на ім'я позивача заповіт на все майно, посвідчений Дев'ятою київською державною нотаріальною конторою 21.07.2011 року за реєстровим № 3-742.
Встановлено, що зазначена вище квартира належала на праві спільної часткової власності чоловіку позивача ОСОБА_4 та сину ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.10.1998 року Відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва згідно з розпорядженням (наказом) від 14.10.1998 р. № 20640, та зареєстрованим Бюро технічної інвентаризації м. Києва 20.10.1998 р. у реєстрову книгу за № 509.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 13.06.2002 року.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Встановлено, що спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_5, прийняв чоловік позивача - ОСОБА_4, який проживав та був зареєстрований у вищевказаній квартирі з 22.06.1967 року, тобто фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, що на підставі ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, що діяв на момент відкриття спадщини, що свідчить про прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, однак прийняте після смерті ОСОБА_5 спадкове майно юридично не оформив - не було отримано свідоцтво про право на спадщину, не внесено відповідних змін до свідоцтва про право власності на квартиру, та не здійснено реєстрацію права власності на спадкове майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. за № 7/5.
Спадщину, що залишалася після смерті чоловіка позивача - ОСОБА_4, позивач прийняла шляхом подання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Жерліциній О.В., у встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України строк відповідної заяви, за місцем відкриття спадщини.
На підставі поданої заяви приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жерліциною О.В. 20.04.2015 заведено спадкову справу за № 6/2015.
Спадкоємцем за законом є син померлого - ОСОБА_6, громадянин Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_6 подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Жерліциній О.В. заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_1
Інших спадкоємців за заповітом, а також спадкоємців, які згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України мають право на обов'язкову частку у спадщині, немає.
Третіх осіб, які б мали право заявити свої вимоги щодо спадкового майна, у тому числі передбачених ст. 74 Сімейного кодексу України, немає.
Відповідно до частини першої статі 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до частини першої статі 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до статі 69 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.14, 4.15 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Встановлено, що 01.09.2015 року приватним нотаріусом КМНО було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.10.1998 року Відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва.
У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на іншу 1/2 частину квартири позивачу було відмовлено, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.09.2015 року.
Також, нотаріусом рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
У зв'язку з тим, що належність 1/2 частини квартири спадкодавцеві ОСОБА_4 встановити неможливо, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на це майно, який ОСОБА_4 за життя не отримав, а також не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на вищевказане майно, позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на що слід зазначити наступне.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що позивач прийняв спадщину, звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини, та він не має можливості оформити в установленому законом порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки ОСОБА_4 за час свого життя не оформив своє право власності в порядку спадкування після сина ОСОБА_5, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи те, що Київська міська рада, відповідно до покладених на неї повноважень, не відслідковує порушення прав власників, суд вважає, що відповідач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7, ст. ст. 321, 328, 392, 1216, 1218, 1233, 1235 ЦК України, ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР ст. ст. 27, 28, 29, 30, 57-58, 60, 169, 208-209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд ,-
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва Київської міської ради, третя особа приватний нотаріус КМНО Жерліцина Олена Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя