Справа № 755/486/15-ц
"26" червня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Стрижеуса В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
22.12.2014 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою на користь заборгованість за договором кредиту у розмірі 9313352,83 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 5645260,91 грн.; заборгованість по відсотках - 2705132,16 грн.; пеня нарахована за рік до звернення до суду - 962959,76 грн. Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що 11.03.2008 року ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та відповідач уклали Кредитний договір №20-0408/2-1. Відповідно до умов кредитного договору, первинний кредитор зобов'язується надати відповідачеві кредит у сумі 517126,45 доларів США, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. 17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення. Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відступлено право грошової вимоги за Кредитним Договором №20-0408/2-1 від 11.03.2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи». Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов'язання повністю виконали, зокрема, ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення. Враховуючи зазначене та посилаючись на положення ст.ст. 514, 516, 1049, 1054, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України позивач вказує, що первинний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 517126,45 доларів США і на даний час, відповідно до умов кредитного договору та договору відступлення, позивач вправі вимагати дострокового погашення кредиту у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов кредитного договору. Позивач зазначає, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 24.11.2014 р., має прострочену заборгованість: за кредитом - 374831,56 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 5645260,91 грн.; по відсотках - 179614,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 2705132,16 грн.; пеня - 86060,76 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає - 1296143,38 грн. Позивач зазначає, що аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою і таким чином, розмір неустойки, що підлягає до стягнення становить - 962959,76 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач стверджує, що у зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому було нараховано неустойку (пеня/штраф). Відповідно до умов Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем будь-яких зобов'язань, прийнятих на себе згідно умов кредитного договору, в тому числі щодо сплати щомісячних платежів згідно умов Кредитного договору незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту, позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості, в тому числі суми кредиту (або її відповідної частини) та/або процентів за користування кредитом, та/або комісії за надання кредиту, та/або комісії за управління кредитом, та/або суми неустойки чи інших грошових зобов'язань за кредитним договором. Позивач зазначає, що для захисту своїх кредиторських прав, на виконання умов Кредитного договору відповідачу була направлена письмова вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. Відповідно до положень Кредитного договору кредитодавець має право вимагати задоволення позичальником вимоги про дострокову сплату заборгованості в судовому порядку. Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, заборгованості за відсотками та комісією, неустойку за невиконання умов договору (штраф). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наявність невиконаних зобов'язань відповідача стосовно повернення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, та наявність попередження відповідача про порушення умов зобов'язання, що підтверджується копією вимоги про дострокове повернення кредиту та доказами її відправлення і за наведених обставин позивач просить стягнути заборгованість за договором кредиту та відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
Заочним рішенням суду від 06.04.2015 року позовні вимоги було задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №20-0408/2-1 від 11.03.2008 року у розмірі 9313352,83 грн., а також стягнуто з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати.
Скориставшись своїм правом відповідач 30.04.2015 року звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, і ухвалою суду від 05.06.2015 року за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду, заочне рішення суду від 06.04.2015 року було скасоване і справу призначено до розгляду в загальному порядку на 26.06.2015 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи у всіх судових засіданнях без присутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів.
До початку судового розгляду відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.03.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та відповідачем був укладений кредитний договір №20-0408/2-1.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. укладеного договору кредиту, банк надає позичальнику кредит у сумі 517126,45 доларів США на умовах, передбачених цим договором. За користування кредитом встановлюється процентна ставка 13% річних. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 09.08.2018 року. Погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п.п. 5.2.1., 5.2.2., 5.2.6. договору кредиту, позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням і погасити заборгованість перед банком відповідно до розробленого графіку погашення (Додаток №1 до Договору) на позичковий рахунок, а також зобов'язався своєчасно сплачувати кредит, проценти за користування кредитом, суми неустойки та інші грошові зобов'язання в порядку, передбаченому цим договором і достроково погасити заборгованість за цим договором протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення від банку про вимогу достроково виконати зобов'язання за цим Договором у випадках, передбачених п. 5.3.2. Договору.
За змістом п. 5.3.2. договору, банк має право вимагати від позичальника (не залежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, передбаченими цим договором, у випадках, які визначаються згідно з цим договором істотними та можуть негативно вплинути на стан кредитної заборгованості позичальника, а саме: позичальник прострочив свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць відповідно до умов цього договору; у разі несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; у випадку перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%; у разі несвоєчасної та/або не в повному обсязі сплати позичальником комісійної винагороди відповідно до цього договору; позичальником порушено інші зобов'язання за цим договором та/або за договором забезпечення або невиконання обов'язків, передбачених ч. 2 п. 4.1. цього договору. При цьому, банк письмово повідомляє позичальника (поштою з повідомленням про вручення; вручення банком особисто позичальнику під розписку) про необхідність дострокової сплати суми заборгованості.
Згідно п. 4.1. договору кредиту, після завершення будівництва, введення будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в експлуатацію та укладення позичальником з ТОВ Б.С.К. «Україна» договору купівлі-продажу чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, цей кредит забезпечується іпотекою вказаної квартири.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5.3.4. договору кредиту, банк має право відступити право вимоги за цим договором з наступним повідомленням позичальника про особу нового кредитора протягом 5 днів з моменту укладення банком з цього приводу договору.
17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» був укладений договір відступлення прав вимоги.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. вказаного договору, на умовах, встановлених цим договором, первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов'язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором. Внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.
За змістом п.п. 4.1., 4.6. договору відступлення прав вимоги, відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладання договору, за умови належного оформлення сторонами реєстру позичальників. При цьому права вимоги, що виникнуть у майбутньому, набуваються новим кредитором з моменту їх виникнення, але в будь-якому разі після підписання сторонами реєстру позичальників. Після відступлення прав вимоги за цим договором первісний кредитор не здійснюватиме управління та обслуговування грошових зобов'язань (приймання платежів, розрахунково-касового обслуговування тощо), якщо інше не обумовлено сторонами та/або не передбачено цим договором.
Згідно п. 10.2. договору відступлення прав вимоги, новий кредитор заявляє та гарантує, що є юридичною особою - фінансовою установою, створеною за законодавством України, наділеною достатнім обсягом правоздатності для укладення та виконання цього договору. Він має необхідні дозволи та статус для укладення та виконання договору, включаючи, але без обмежень, для обслуговування кредитних договорів у іноземній валюті та отримання від первісного кредитора помилково сплачених коштів у іноземній валюті, та не потребує жодних додаткових дозволів та погоджень органів державної влади чи третіх осіб, в тому числі фінансових установ.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт переходу до позивача прав вимоги за договором кредиту укладеним між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Реєстру позичальників (Додаток №1) до Договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року.
Відповідно до витягу з Реєстру позичальників (Додаток №1) до Договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» до нового кредитора - позивача у справі, зокрема перейшли права вимоги за кредитним договором №20-0408/2-1 від 11.03.2008 року (позичальник - ОСОБА_1; валюта кредиту - 840; відсоткова ставка за кредитним договором - 13%; основна непогашена строкова сума кредиту (у валюті кредиту) на 17.12.2012 року - 327513,29; основна не погашена прострочена сума кредиту (у валюті кредиту) на 17.12.2012 року - 47318,27; сума нарахованих, але не сплачених строкових процентів (у валюті кредиту) на 17.12.2012 року - 63642,74; сума нарахованих, але не сплачених прострочених процентів (у валюті кредиту) на 17.12.2012 року - 20274,84).
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст.ст. 549, 550, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до змісту п.п. 6.1., 6.3., 6.4., 6.6. договору кредиту, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні суму неустойки та збитків, передбачених цим договором. При цьому збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену цим договором. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується за кожен день прострочення платежу. У випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 13% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, порядок обчислення, нарахування та сплати якого відбувається згідно п.п. 3.7., 6.3. цього договору. Сплата неустойки не звільняє позичальника від виконання зобов'язань за цим договором.
У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним вище договором кредиту належним чином не виконав у зв'язку із чим станом на час здійснення позивачем розрахунку заборгованості (24.11.2014 року) виникла заборгованість на загальну суму - 9313352,83 грн., яка складається з:
- заборгованість за кредитом в розмірі 5645260,91 грн.;
- заборгованість за процентами в розмірі 2705132,16 грн.;
- пеня розрахована за останній рік до звернення із позовною заявою в розмірі 962959,76 грн.
З урахуванням встановлених обставин та викладених норм чинного законодавства України і умов договору кредиту, заочним рішенням суду від 06.05.2015 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.
При цьому, переглядаючи справу в загальному порядку суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові з наступних підстав.
Як вбачається зі місту поданих відповідачем документів на підтвердження своїх заперечень проти позову, зокрема листа позивача б/н від 27.02.2015 року, позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» товариство 27.02.2015 року задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: житлова квартира загальною площею 172,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до умов кредитного договору №20-0408/2-1 від 11.03.2008 року. У зв'язку з цим Товариство заявляє про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №20-0408/2-1 від 11.03.2008 року. Товариство заявляє про відсутність до ОСОБА_1 будь-яких претензій, що пов'язані з укладанням, змінами, виконанням та/чи припиненням дії за Кредитним договором №20-0408/2-1 від 11.03.2008 року.
За відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно та з державного реєстру іпотек, 19.02.2010 року за реєстраційним номером обтяження №9541245 було зареєстровано договір іпотеки від 19.02.2010 року, 738, за яким об'єктом обтяження є квартира АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1, а іпотекодержателем ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», з розміром основного зобов'язання 517126,45 доларів США. Запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна погашено 27.02.2015 року на підставі перенесенння до новоствореного ОНМ.
За змістом Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №38579413 від 05.06.2015 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 172,6 кв.м. 27.02.2015 року було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на підставі іпотечного договору №20-0130/3-1 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, серії та номер:738 від 19.02.2010 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585237380000, номер запису про право власності 8884532).
Оскільки в судове засідання призначене на 06.04.2015 року, в якому судом було винесене заочне рішення, сторони не з'явились, на час постановлення заочного рішення відповідна інформація суду відома не була.
Відповідно до ст.ст. 546, 572, 574, 575 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо повного задоволення позивачем своїх вимог за рахунок іпотеки шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя та набуття ним у зв'язку з наведеним права власності на предмет іпотеки, а також з огляду на заяву позивача про відсутність до ОСОБА_1 будь-яких претензій, що пов'язані з укладанням, змінами, виконанням та/чи припиненням дії за Кредитним договором №20-0408/2-1 від 11.03.2008 року та враховуючи зміст викладених норм чинного законодавства України, суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 546, 549-551, , 572, 574, 575, 589, 610-612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -