"02" грудня 2010 р. Справа № 01/62-92
за позовом фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Луцьк
до приватної фірми “Скорпіон-сервіс”, м.Луцьк
про визнання недійсними угод про оренду торгових площ, угод надання в користування торгових площ, укладених у 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роках, угоди надання в користування торгових площ за період з 31.12.2008р. до 20.01.2010р.
Головуюча суддя Якушева І.О.,
судді Бондарєв С.В.,
ОСОБА_2
при секретарі Пономаренко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця від 02.08.1993р.),
від відповідача: ОСОБА_3 -адвокат (дов. № 13 від 06.01.2010р.)
Суть спору: позивач -- фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними з підстав, зазначених у Законі, оспорювані правочини -угоди про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки, а також угоду надання в користування торгових площ” за 2005, 2006, 2007, 2008 роки, включаючи останню угоду надання в користування торгових площ за період з 22.12.2008р. до 20.01.2010р. укладені з ПФ “Скорпіон-сервіс”.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всі зазначені вище правочини вчинені приватною фірмою “Скорпіон-Сервіс” із чисельними порушеннями публічного порядку їх укладення, під впливом обману, без відповідного дозволу Луцької міської ради, шляхом насильства, під впливом тяжких для позивача обставин і на вкрай невигідних для позивача умовах, фіктивно, удавано, а тому правочини є недійсними з моменту їх укладання. В обґрунтування зазначеного позивач посилається на те, що позивач - приватний підприємець наперед -з листопада 2001р. сплатив готівкою ПФ “Скорпіон-Сервіс” власні кошти за влаштування разом з іншими підприємцями торгових рядів пішохідної зони між вул. Карпенка - Карого та Кравчука у м. Луцьку в середньому еквівалентно 15 тисяч доларів США в цінах 2001 -2002 років, при цьому позивач, як і інші підприємці торгового ряду, розраховував як мінімум на 25 років рентабельного підприємництва з відповідними перевагами, встановленими законом, не підозрюючи обману зі сторони відповідача. Як вказує позивач, йому не було відомо про правовий статус земельних ділянок площею 760 кв.м. і 1422 кв.м. Як стало відомо позивачу у 2009 році земельна ділянка площею 760 кв.м. орендована у Луцької міської ради ПФ “Скорпіон-Сервіс” без конкурсу за договором оренди землі від 12.08.2004р. строком на 5 років по 20.01.2010р. Представники міської ради повідомили підприємців, що даний договір оренди закінчився 20.01.2010р. і з цієї дати не буде продовжений . Позивач у позовній заяві також зазначив, що інвестувавши кошти в облаштування торгових рядів, він фактично став власником торгової площі, за яку сплачував відповідну орендну плату. Відповідач здав позивачу в суборенду земельну ділянку без згоди орендодавця -Луцької міської ради . Оспорювані угоди є нікчемними, оскільки базуються на нікчемних договорах оренди земельних ділянок від 2.04.2002р., 12.08.2004р., які укладені поза конкурсом та без повідомлення приватних підприємців - власників магазинів про їх право на участь у конкурсі на оренду цієї землі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, проте пояснення по суті позовних вимог надавати відмовився, лише заявивши про те, що угоду на оренду торгових площ від 30.12.2002р., угоди надання в користування торгових площ від 23.12.2005р., 3.06.2007р., 3.06.2008р. підписував він.
Відповідач - ПФ “Скорпіон-Сервіс” у відзиві №275 від 22.10.2010р., представник відповідача в судовому засіданні просять провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України припинити, посилаючись на те, що угоди надання в користування торгової площі №39 укладалися із ОСОБА_4, а не з позивачем -ОСОБА_1.
А тому вважає, що ОСОБА_1 не може бути позивачем у справі, а ОСОБА_4 не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. На підтвердження цієї обставини подав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.9, т.2).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд
позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати недійсними угоди про оренду торгових площ, угод надання в користування торгових площ, укладених у 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роках, угоди надання в користування торгових площ за період з 31.12.2008р. до 20.01.2010р.
На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всі зазначені вище правочини вчинені приватною фірмою “Скорпіон-Сервіс” із чисельними порушеннями публічного порядку їх укладення, під впливом обману, без відповідного дозволу Луцької міської ради, шляхом насильства, під впливом тяжких для позивача обставин і на вкрай невигідних для позивача умовах, фіктивно, удавано, а тому правочини є недійсними з моменту їх укладення.
Вимога позивача про визнання недійсними угод про оренду торгових площ, угод надання в користування торгових площ, укладених у 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роках, угоди надання в користування торгових площ за період з 31.12.2008р. до 20.01.2010р. до задоволення не підлягає.
У відповідності із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статуту суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК.
Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом цих норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася до суду, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення, і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
До позовної заяви позивачем додано копії угод №42 від 19.06.2002р., від 30.12.2002р., 30.12.2002р., 30.09.2003р., 29.01.2004р., 15.12.2005р., 25.02.2006р., 31.05.2007р., 8.06.2007р., 3.06.2008р., з яких вбачається, що сторонами угод є ПФ «“Скорпіон-Сервіс” та підприємці ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, стороною угоди від 3.06.2008р. є ОСОБА_4 (а.с.54-64, т.1).
Отже, з угод, доданих позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач не є стороною цих угод.
В процесі судового розгляду представник відповідача пояснив, що жодних угод про надання в користування торгової площі на пішохідно-торговому ряду з ОСОБА_1 приватною фірмо «Скорпіон-сервіс»не укладалося.
Позивач на вимогу суду (п.2.1. ухвали суду від 18.11.2010р.) також не подав угод, укладених між ним і ПФ «Скорпіон-сервіс».
З огляду на викладене, у позивача відсутнє суб'єктивне матеріальне право на позов про визнання недійсними зазначених угод, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода. Позивач, який не є стороною за договорами, які він оспорює, в процесі судового розгляду не довів порушення відповідачем його цивільного права чи інтересу укладенням згаданих угод,
У відповідності із абзацом 3 п.4 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування ГПК України" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 1.02.2005р. №04-5/26 та від 25.04.2005р. №04-5/144) у разі скасування апеляційною або касаційною інстанцією ухвал, які не стосуються суті спору, справу може бути передано на розгляд судді чи суддів, якими винесено відповідну ухвалу.
Оскільки в даному випадку було скасовано ухвалу, яка не стосується суті спору - про повернення позовної заяви без розгляду, то твердження позивача про незаконність розгляду справи в тому складі суду, який приймав ухвалу, безпідставні.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 44, 49, 82-85 Господарського процессуального кодексу України, господарський суд
в позові відмовити.
Головуюча суддя Якушева І.О.
Судді Бондарєв С.В.
ОСОБА_2
Дата виготовлення повного тексту рішення: 6.12.2010р.