"04" березня 2010 р. Справа № 01/18-42
за позовом підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
до підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк
про стягнення 10 200 грн., виселення
Суддя І.О. Якушева
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3 (довір. у справі)
від відповідача: ОСОБА_2 - підприємець
Суть спору: позивач в позовній заяві на підставі договору суборенди №11 від 23.02.2009р. просив стягнути з відповідача 10 200 грн. заборгованості за суборенду нежитлового приміщення за період березень -грудень 2009р. та виселити його з приміщення по пр. Волі, 50 в м. Луцьку.
Відповідач в поясненнях на адресу суду пояснив, що згідно усної домовленості між ним та позивачем, заборгованість в розмірі 10 200 грн. по орендній платі за приміщення, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 50, була зарахована у вартість проведеного відповідачем ремонту кімнати по вул. Індустріальна, 2, ТзОВ «Луцьк-Оздобуд».
Ухвалою господарського суду від 10.02.2010р. розгляд справи за клопотанням відповідача було відкладено для добровільного врегулювання спору.
Представник позивача в судовому засіданні 4.03.2010р. від позову в частині виселення відповідача з приміщення відмовився, в решті позовні вимоги підтримує.
Відповідач подав суду акт приймання-передачі від 2.03.2010р. про передачу приміщення по пр. Волі, 50, у м. Луцьку позивачу.
Представник позивача факт передачі приміщення підтвердив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача господарський суд
23.02.2009р. між сторонами у справі було укладено договір суборенди № 11, згідно з умовами якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в оренду приміщення площею 17,0 кв. по пр. Волі, 50 у м. Луцьку для використання його в господарській діяльності з метою розміщення офісу.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що передання суборендарю об'єкта суборенди оформляється відповідним актом прийому-передачі, який підписується сторонами договору або уповноваженими ними сторонами. З цього моменту починається обчислення строку дії договору.
Згідно з п.4.1. договору він укладається на строк 11 місяців.
Приміщення було передано відповідачу в суборенду 27.02.2009р., про що сторонами було складено акт прийому-передачі від 27.02.2009р.
Отже, договір почав діяти з 27.02.2009р., а враховуючи п.4.1. строк його дії закінчився 27.01.2010р.
Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору №11 від 23.02.2009р. розмір суборендної плати складає 1020 грн. на місяць з розрахунку: 60 грн. за 1 кв. м. Суборендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі та вноситься суборендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця.
Отже, за період з березня по грудень 2009р. відповідач повинен був перерахувати позивачу 10 200 грн., виходячи з розрахунку: 10 міс. х 1020 грн.
Проте відповідач оплату за суборенду приміщення не проводив, заборгованість складає 10 200 грн.
Відповідно до ст.ст. 526, 599, 759, 762 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст.193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом відхилено доводи відповідача про те, що у нього відсутня заборгованість за суборенду приміщення, оскільки він домовився з позивачем про зарахування вартості суборенди приміщення в рахунок вартості проведеного ним на замовлення позивача ремонту приміщення.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач у встановленому законом порядку не довів факту досягнення домовленості про зарахування вартості суборенди приміщення в рахунок вартості проведеного ним на замовлення позивача ремонту приміщення, доказів на підтвердження цього не подав.
Відповідач факт досягнення такої домовленості заперечує.
Зміст договору суборенди № 11 від 23.02.2009р. свідчить про те, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо розрахунків за суборенду приміщення на інших умовах, згідно з якими відповідач зобов'язався щомісячно здійснювати суборендні платежі.
З огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №11 від 23.02.2009р., позовна вимога про стягнення з нього 10 200 грн. заборгованості за суборенду приміщення обгрунтована і підлягає до задоволення.
В процесі судового розгляду представник позивача від позову в частині виселення відповідача з приміщення відмовився.
Часткова відмова позивача від позову -процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.
Оскільки часткова відмова позивача від позову не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, відмову судом прийнято.
Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову.
А тому провадження у справі в частині виселення відповідача з приміщення на підставі п.4 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 599, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.44, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (м. Луцьк, вул. Ветеранів, 17/40, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь підприємця ОСОБА_1 (м. Луцьк, вул. Балакірєва, 19, р/р 26007001323775 ЗАТ ОТП Банк м. Луцьк, МФО 303763, код НОМЕР_2) 10 200 грн. заборгованості за суборенду приміщення, 102 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині виселення підприємця ОСОБА_2 припинити.
Суддя І.О.Якушева
Дата виготовлення повного тексту рішення: 5.03.2010р.