2 вересня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі
суддів:Яреми А.Г., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., -
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року, рішення Апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності та поділ спільного майна,
У вересні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним позовом про встановлення факту його спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу в період з 1995 року по січень 2011 року; визнання договору купівлі-продажу квартири в АДРЕСА_1, укладеного між продавцем ОСОБА_6 і покупцем ОСОБА_4, від 15 травня 2002 року частково недійсним в особі покупця; визнання цієї квартири його спільною власністю з ОСОБА_4, визнавши за кожним із них право особистої приватної власності на Ѕ частини цієї квартири, а також поділ іншого спільного майна.
Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року, позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з 08 грудня 2000 року по січень 2011 року. Визнано договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений між продавцем ОСОБА_6 і покупцем ОСОБА_4, від 15 травня 2002 року частково недійсним в особі покупця. Визнано дану квартиру спільною власністю ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та визнано право особистої власності по Ѕ частці вказаного нерухомого майна за кожним, а в решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу змінено, встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 1 січня 2004 року по січень 2011 року та в частині визнання договору купівлі-продажу частково недійсним скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відмовлено.
У заяві ОСОБА_4 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року, рішення Апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року та ухвалення нового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 22, 28, 29 КпШС України та статті 74 СК України.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2013 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги та часткову зміну рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що оскільки до 1 січня 2004 року сімейним законодавством не було передбачено правового інституту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, то такі правовідносини виникли між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 лише з 1 січня 2004 року. Оскільки спірна квартира була придбана 15 травня 2002 року, то спір щодо неї вирішувався із застосуванням пункту 1 статті 17 Закону України «Про власність», а тому правила статей 22, 28, 29 КпШС України в розглядуваному випадку не застосовувалися. Крім того, у судовому порядку було встановлено, що у відповідності до положень статті 17 Закону України «Про власність» спірна квартира була придбана внаслідок спільних трудових зусиль, ведення спільного господарства, побуту та бюджету ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а тому є їхньою спільною сумісною власністю.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2013 року, що надана заявником як приклад, предметом розгляду суду касаційної інстанції був лише поділ майна подружжя та визнання права власності за відсутності вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу.
Порівняння змісту указаного для прикладу судового рішення зі змістом судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.
Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності та поділ спільного майна за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року, рішення Апеляційного суду одеської області від 6 квітня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.Г. Ярема
Н.П. Лященко Я.М. Романюк