ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 3/129
15.03.07
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
До Товариства з обмеженою відповідальністю «національне детективне
бюро Української секції Міжнародної поліцейської асоціації»
Про стягнення 55 764,60 грн.
Суддя Хілінська В.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 -по дов. НОМЕР_1 від 15.02.2007
Від відповідача Ковальов В.І. -по дов. НОМЕР_27 від 19.02.2007
В засіданні приймали участь
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.03.2007 оголошувалась перерва.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національне детективне бюро Української секції Міжнародної поліцейської асоціації»50 025,30 грн. основного боргу, 4 149,87 грн. пені та 3% річних в розмірі 1 589,43 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди НОМЕР_2 від 05.12.2005.
Відповідач у письмовому відзиві з позовними вимогами позивача не погоджується з наступних підстав. Договір оренди частки нежитлового приміщення від 05.12.2005 підписувався, але не був реалізований і угодою від 12.12.2005 розірваний з таких причин: 1. Відповідно до договору дарування нежилого приміщення від. 19.06.2003, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, приміщення загальною площею 117,30 кв. м. в рівних частках, належить позивачу ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності. Співвласники часток цього майна самостійно не могли дійти згоди щодо порядку володіння, користування та виділення кожному майна в натурі, яка відповідає частці кожного у праві спільної часткової власності. За позовом позивача та співвласника ОСОБА_4 Голосіївським районним судом м. Києва 30.10.2006 винесено рішення про порядок користування співвласниками основними та допоміжним приміщеннями, розташованими у будівлі. Виходячи з змісту ст.358 ЦК України, позивач, без згоди інших суб'єктів часткової спільної власності, не вправі був укладати договір та надавати в оренду індивідуально не визначені приміщення, які на дату укладення договору оренди йому в натурі виділено не було. 2. До дарування нежитлове приміщення по вул. Демиївська, 41 знаходилось у власності діючого до нині ТОВ «Служба безпеки «Деміург», засновником якого є позивач. В свою чергу ТОВ «Служба безпеки «Деміург»є одним з засновників ТОВ «НДБ УС МПА»- відповідач по справі. Відповідно до статутів підприємств, засновником яких є позивач, однією з форм участі засновників у здійсненні комерційної діяльності, є надання у користування майна. Окрім цього, позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, самостійно і спільно з вище вказаними структурами здійснював свою підприємницьку діяльність і укладання ним договору оренди з ТОВ «НДБ УС МПА»(пов'язані особи) контролюючими органами могло бути розцінено як перекручення бухгалтерської звітності для уникнення від сплати податків і обов'язкових платежів. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
05 грудня 2005 року між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне детективе бюро Української секції міжнародної поліцейської асоціації» (орендар) було укладено договір оренди приміщення НОМЕР_2 (далі - договір).
Відповідно до розділу 1 договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення, загальною площею 39 кв. м., в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Деміївська, 41.
Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець є співвласником орендованих приміщень на підставі договору дарування від 19.06.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.
Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном у строк, визначений цим договором, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання -передачі майна.
У матеріалах справа наявний акт приймання -передачі майна, що орендується до договору НОМЕР_2 від 05.12.2005, складений 26 грудня 2005 року.
За умовами договору оренди (п.п 3.1,3.2, 3.3.) розмір орендної плати за орендоване майно є фіксованим, становить 3 939 грн. на місяць та перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, за який сплачується оренда плата.
Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Разом з тим, згідно пункту 9.1. договору оренди, цей договір укладено строком на один рік, що діє з 05.12.2005, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна, тобто договір оренди було укладено 05.12.2005, а чинності він набирав з 26.12.2005.
Пунктом 9.4 договору оренди встановлено, що розірвання даного договору можливе за взаємної згоди сторін, що у відповідності до пункту 9.7 договору оренди, тягне за собою припинення його дії.
З наявної у матеріалах справи угоди про розірвання договору оренди від 05.12.2005, складеної 12 грудня 2005 року, вбачається, що орендодавець і орендар за взаємною згодою розірвали договір оренди від 05.12.2005 у зв'язку із запереченнями співвласників орендованого приміщення про передачу його в оренду.
При цьому, за умовами пунктів 2 і 4 вказаної угоди сторони домовилися про те, що угода набирає чинності з 27.12.2005 і з цього часу сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і обов'язками.
Судом не приймаються твердження позивача про те, що угода від 12.12.2005 ним не укладалася і не підписувалася, оскільки стаття 204 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що угода про розірвання договору оренди від 05.12.2005, складена 12 грудня 2005 року між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Національне детективе бюро Української секції міжнародної поліцейської асоціації»визнана недійсною або такою, що не відповідає вимогам закону.
Посилання позивача на те, що інші співвласники орендованого майна надали згоду на передачу його в оренду також не приймаються судом з огляду на наступне.
Як вбачається з договору дарування від 19.06.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3., частки у праві власності на нежитлове приміщення загальною площею 117,30 кв. м. у будинку № 41 по вул. Деміївській у м. Києві між позивачем та іншими співвласниками (ОСОБА_5, ОСОБА_4 ) є рівними та не були виділені їм у натурі.
Відповідно до частини першої статті 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Враховуючи те, що частка позивача у праві спільної власності на приміщення у будинку № 41 по вул. Деміївській, у м. Києві у натурі не визначена, а обєктом договору оренди НОМЕР_2 від 05.12.2005 є індивідуально визначене майно, здійснювати розпорядження цим майном, позивач міг лише за згодою інших співвласників.
З наявної у матеріалах справи довірності від 04.06.2004, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, виданою від імені ОСОБА_5 на імя ОСОБА_1 вбачається, що довіритель доручає повіреному управління і догляд за 1/3 частиною нежитлового приміщення у будинку № 41 по вул. Деміїівській у м. Києві, яка належить йому на праві власності. При цьому, вказаною довіреністю позивачу надано право лише укладати і підписувати від імені довірителя договори та угоди, повязані з виконанням доручення, зафіксованого у довіреності, тобто з управлінням і доглядом за 1/3 частиною нежитлового приміщення.
Повноваження укладати і підписувати від імені довірителя договори оренди на належну останньому частку майна у спільній власності повіреному не надано.
Згода ОСОБА_5 на укладення договорів оренди, в т. ч. і договору НОМЕР_2 від 05.12.2005 у вищезазначені довіреності відсутня.
Стосовно усної згоди іншого співвласника - ОСОБА_4 суд зазначає, що її наяність на момент укладення договору оренди НОМЕР_2 від 05.12.2005 спростовується текстом угоди про розірвання договору оренди, яка укладена 12.12.2005.
Інших доказів наявності згоди співвласників на передавання в оренду приміщення, визначеного у пунктах 1.1, 1.2 договору оренди, позивачем суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що у зв'язку з розірванням договору оренди від 05.12.2005 НОМЕР_2 з 27 грудня 2005 року у відповідача не виникло обов'язку щодо сплати орендної плати, отже з його боку порушення зобов'язань щодо термінів та розміру орендної плати, встановлених пунктами 3.1 та 3.3. договору оренди не було.
Крім того, суд зазначає, що через відсутність порушення основного зобов'язання з боку відповідача у позивача не виникло права на неустойку у вигляді пені.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він заявив позовні вимоги.
Таким чином позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Суддя
В.В. Хілінська