01 березня 2007 р.
№ 25/284-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги
Закритого акціонерного товариства
“Криворіжаглобуд»
на постанову
від 20.12.2006 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 25/284-06
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
ЗАТ “Криворіжаглобуд»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
агрофірми “Крома»
про
стягнення 10 824,74 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Чапал Ю.О. (довіреність від 02.10.2006р. № 04/06юр)
від відповідача:
Леонтенко В.В. (довіреність від 11.09.2006р. б/н)
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Чередко А.Є.) від 16.10.2006 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Головко В.Г., судді -Лисенко О.М., Чоха Л.В.) від 20.12.2006 року, у справі № 25/284-06 в позові відмовлено.
В касаційній скарзі ЗАТ “Криворіжаглобуд» просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача на суму 10 272,00 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України, ст.ст. 1, 43, 101 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 13.07.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір субпідряду № 81 на ремонтно-будівельні роботи (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого субпідрядник зобов'язується власними силами виконати роботи по поточному ремонту будівель та споруд ВАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»: “АТЦ. Поточний ремонт м'якої покрівлі головного корпусу АТЦ», згідно з проектно-кошторисною документацію та графіком виконання робіт (додаток № 1) з можливим корегуванням та додатками, який є невід'ємною частиною договору, а головний підрядник зобов'язується забезпечити субпідрядника фронтом робіт, передати комплектну проектно-кошторисну документацію, створити усі необхідні умови для виконання робіт, прийняти виконані роботи та оплатити згідно договору (а.с.6-9).
Сторонами було підписано графік виконання робіт до договору, згідно з яким відповідач повинен був виконати роботи у липні 2005 року вартістю 6 000,00 грн. без ПДВ та у серпні 2005 року вартістю 12 797,00 грн. без ПДВ, а всього вартістю 18 797,00 грн. (а.с.12).
Додатковою угодою № 1 від 18.08.2005 року до договору субпідряду № 81 сторони збільшили вартість робіт на 1 860,00 грн. без ПДВ та встановили загальну вартість робіт без ПДВ в сумі 20 657 грн. (а.с.11).
Підрядні роботи були виконані в період з серпня по жовтень 2005 року та прийняті позивачем, що підтверджується відповідними актами підписаними сторонами (а.с.34-35, 39-40, 44-45).
Позивач пред'явив позов до відповідача про стягнення неустойки за прострочення виконання робіт, застосування якої передбачено п.11.3, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем порушено зобов'язання в частині виконання робіт у строки, передбачені графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору.
Відмовляючи у позові суди виходили із того, що відсутня вина відповідача у невиконанні зобов'язань за договором в частині виконання обумовлених ним робіт у встановлені графіком строки, оскільки у нього були відсутні необхідні матеріали.
Колегія суддів не заперечує, що відповідно до ч.2 ст.613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, приписи якої кореспондують ст.851 ЦК України, яка передбачає, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Разом з тим, щоб застосувати наведені положення закону необхідно встановити не факт відсутності у відповідача матеріалів, а факт прострочення кредитора (в даному випадку головного підрядника -позивача, який в силу приписів ч.1 ст.838 ЦК України виступає перед субпідрядником як замовник), а саме: які взяті на себе за договором зобов'язання ним порушені, який строк мало місце прострочення (зазначивши конкретний термін) і якими доказами це підтверджується. Касаційна інстанція відмічає, що сам по собі факт надіслання відповідачем листів про відсутність матеріалів, не доводить того, що прострочення мало місця певний проміжок часу, оскільки останнім не надано доказів з яких би вбачалось коли і ким його було забезпечено необхідними матеріалами. Суди не спростували доводів позивача стосовно того, що листи надсилались не на його адресу, а третім особам, які не є сторонами укладеного позивачем і відповідачем договору. Крім того не є переконливим висновок суду про безпідставність посилання позивача на пункти договору, якими передбачений чіткий порядок перенесення строків виконання робіт шляхом направлення саме Головному підрядникові листа про існування перешкод щодо виконання робіт, наслідком чого має бути додаткова угода про зміну первісних строків. Судами не встановлено того, що відповідач дотримався цих умов договору і, що сторонами було укладено додаткову угоду про зміну строків виконання робіт.
Колегія суддів звертає увагу на те, що невиконання підрядником свого обов'язку, як прострочення кредитора, може мати місце виключно за умови невиконання ним зобов'язання, взятого на себе за договором. При цьому в даній справі встановленню підлягає те, в чому конкретно виявилось невиконання зобов'язання у вигляді забезпечення відповідача матеріалами позивачем по договору субпідряду, який строк мало місце таке прострочення, чим це підтверджується. Суди вищезазначеного не встановили.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ЗАТ “Криворіжаглобуд» від 18.01.2007 року № 016юр на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року у справі № 25/284-06 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 25/284-06 -скасувати.
Справу № 25/284-06 направити до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С.Бакуліна
О.Глос