06 березня 2007 р.
№ А5/220-06
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2006
зі справи № А5/220-06
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду
до відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг (далі - Комбінат)
про стягнення 6 598, 99 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про стягнення 6 598, 99 грн. на відшкодування збитків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006 (суддя Шевченко С.Л.) позов задоволено: з Комбінату стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 6 598, 99 грн. “перерахунку страхових виплат» та на Комбінат віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на статті 15, 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) та статтю 1172 Цивільного кодексу України виходив з наявності підстав для відшкодування відповідачем позивачеві шкоди у зазначеній сумі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 (колегія суддів у складі: Джихур О.В. -головуючий, судді Коршун А.О. і Виноградник О.М.) апеляційну скаргу Комбінату задоволено: зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням на статті 21, 25, 46, 47 Закону виходив з того, що цим законодавчим актом не передбачено права відділення виконавчої дирекції Фонду на звернення до роботодавця “з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових внесків».
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з цієї справи скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006 -залишити без змін. Скаргу мотивовано посиланням на приписи статей 3, 225, 228, 353 Господарського кодексу України, статей 21, 28, 34, 55 і Прикінцевих положень Закону, а також Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, які не було взято до уваги судом апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рога від 27.02.2003 з відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на користь Зезюліна В.М. недоплату за страховими виплатами за період з 01.04.2001р. по 01.01.2003р. у розмірі 6 598, 99 грн., яка виникла внаслідок неправильного визначення розміру страхового відшкодування;
- зазначеним рішенням районного суду було встановлено “що відповідач неправильно визначав розмір страхових виплат гр. Зезюліну В.М., т.я. не застосував усіх коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів»;
- відділенням виконавчої дирекції Фонду стягнута загальним судом сума була сплачена, що підтверджується відповідними документами;
- Комбінатом здійснювалися перерахування внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- Комбінат був роботодавцем стосовно потерпілого внаслідок трудового каліцтва Зезюліна В.М;
- помилка Комбінату при визначені суми страхового відшкодування громадянину Зезюліну В.М. не впливає на розмір страхових внесків Комбінату.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Стаття 36 Закону відносить до компетенції Фонду соціального страхування від нещасних випадків розгляд справ про страхові виплати і прийняття відповідних рішень.
Із з'ясованих попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що Комбінат виступав роботодавцем щодо потерпілого -Зезюліна В.М. Отже, з урахуванням наведених законодавчих приписів правовідносини Комбінату з гр. Зезюліним В.М. охоплюються сферою соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, у той час як цивільно-правових відносин між Комбінатом і відділенням виконавчої дирекції Фонду з приводу виплати цим відділенням суми 6 598, 99 грн. не виникло.
Відтак суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови не припустився порушень чи неправильного застосування норм матеріального або процесуального права, і підстав для скасування відповідного судового акта не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 зі справи № А5/220-06 залишити без змін, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов