01 березня 2007 р.
№ 16/354
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Подоляк О.А.
суддів :
Ковтонюк Л.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ “Донбасвуглепереробка»
на рішення
від 13.06.2006 р. господарського суду Донецької області
у справі
№ 16/354
за позовом
ДП “Донецька залізниця»
(надалі -Залізниця)
до
ТОВ “Донбасвуглепереробка»
(надалі -Товариство)
про
стягнення 353,60 грн.
за участю представників:
від позивача
- Ніколаєв О.С.
від відповідача
- не з'явились
В серпні 2005 р. Залізниця звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства 353,60 грн. штрафу за невиконання плану перевезень у березні 2005 року.
Товариство проти задоволення позову заперечувало.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2006 р. (суддя Азарова З.П.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 353,60 грн. штрафу за невиконання плану перевезень з підстав обґрунтованості та правомірності позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Стаття 18 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (надалі -Статут), передбачає планування перевезення вантажів на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.
Відповідно до ст. 20 Статуту виконання перевезень, у тому числі на пред'явлення, позапланових, понадпланових та перевезень для надолуження недовантаження протягом минулого місяця враховується в обліковій картці встановленої Правилами форми. Порядок та умови зарахування вагонів, контейнерів під завантаження встановлюються Правилами.
Формою облікової картки і Правилами її заповнення встановлено, що облік виконання плану ведеться щоденно, подекадно і в цілому за місяць.
Відповідальність за невиконання плану визначається згідно з пунктом 6.5 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 р. № 873.
Згідно положень пунктів 6.5, 6.10 згаданих Правил нарахування штрафу на відправника і залізницю здійснюється по закінчення декади, а по закінченню місяця визначається сальдова сума штрафу за місяць.
В силу ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до положень ст. 106 Статуту крім відповідальності вантажовідправника за невиконання плану перевезень по тоннам і вагонам, вантажовідправники несуть відповідальність ще й за невиконання плану по залізницях призначення.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що Товариством не було виконано план перевезень по залізницях призначення у спірний період, у зв'язку з чим загальна сума штрафу, яка складає 353,60 грн., підлягає до стягнення.
Вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов. Як наслідок, прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ТОВ “Донбасвуглепереробка» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2006 р. у справі № 16/354 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Л. Ковтонюк
Н. Мележик