ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 3/21
24.01.07
За позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-
Західна залізниця»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ-Авто»(далі
відповідач 1)
Регіонального відділення Фонду державного майна країни по
місту Києву (далі відповідач 2)
Про розірвання договору оренди
Суддя Хілінська В.В.
Представники:
Від позивача Черкезюк Д.В. -по дов. № 19-НЮ від 03.01.2007
Від відповідача 1 Дикун Я.М. -по дов. № б/н від 06.01.2007
Від відповідача 2 Костишена В.Л. -по дов. № 130 від 14.12.2006
В засіданні приймали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»про розірвання договору оренди № 3430 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.08.2006, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна країни по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ-Авто».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2006 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3430. Відповідно до цього договору, орендодавець передає, орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Саксаганського, 73, місто Київ загальною площею 347 кв. м., що знаходиться на балансі позивача. Згідно пункту 1.1 договору майно передається в оренду з метою розміщення автосалону. Державною адміністрацією залізничного транспорту України при проведенні вибіркової перевірки відповідно до абз. 4 п.п. 3 п. 4 «Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України»встановлено, що орендоване майно за адресою: вул. Саксаганського, 73, місто Київ знаходиться у занедбаному стані і ніким не використовується. Зокрема відповідачем 1 порушуються наступні умови договору:
1) п. 5.1 щодо використання орендованого майна відповідно до його призначення та умов договору; 2) п. 5.3 щодо збереження орендованого майна, запобігання його пошкодження і псування, утримування орендованого майна в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки; 3) п. 5.4 щодо своєчасного здійснення поточного ремонту орендованого майна; 4) п. 5.9 щодо несення повної відповідальності за дотримання правопорядку, правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки та санітарії в приміщенні. Вважає, що невиконання відповідачем 1 пунктів 5.1, 5.3, 5.4, 5.9 договору та не здійснення відповідачем 2 контролю за виконанням договору може позбавити позивача можливості подальшого використання орендованого майна і є підставою для дострокового розірвання даного договору.
Відповідач 1 у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги вважає такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав. Позивачем не надані докази порушення відповідачем 1 договірних зобов'язань, що суперечить ст. 33 ГПК України. Посилання на вибіркову перевірку, яка була проведена Державною адміністрацією залізничного транспорту України, в результаті якої було встановлено порушення умов договору, і в той же час не надання матеріалів перевірки на обґрунтування позовних вимог не є доказом. У відповідності до ст. 32 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»контроль за наявністю, станом, напрямами та ефективністю використання майна, переданого в оренду, покладається на органи, які здійснюють державну політику у сфері оренди, в нашому випадку, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а у відповідності з п. 8.1 договору оренди, ще й за участю балансоутримувача - ДТГО «Південно-Західна залізниця». Відповідач 1 звертає увагу суду, що у користуванні орендованим майном, було створено перешкоду зі сторони позивача, на момент укладення договору позивач надав довідку про те, що майно вільне, а при отриманні оформленого договору, виявилося, що на території майданчика базується ЗАТ «СВС»-Дніпро»(АЕК «Київенерго»), робітники якого здійснювали реконструкцію електоромереж по вул. Саксаганського, у відповідності до затвердженого графіку та розпорядження Київської міської державної адміністрації. Тобто для того, щоб приступити до користування майном, орендарю необхідно було звільнити орендоване майно. Відповідачем 1, було прийнято всі необхідні заходи для приведення орендованого майна в належний стан, для того, щоб його можливо було використовувати за цільовим призначенням. Стосовно твердження позивача про невиконання Відповідачем - 1 пунктів 5.1,5.3,5.4,5.9 Договору, то це не відповідає дійсності , майно використовується за цільовим призначенням, прийняті відповідні заходи щодо збереження майна про що укладено договір № 1903/ФО від 13.12.2006. Дотримання правил пожежної безпеки та санітарних норм підтверджується відповідним дозволами. Враховуючи наведене просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач 2 у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги вважає такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав. Між відповідачами було укладено договір оренди нерухомого майна № 3430 від 10.08.2006, площею 347 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 72, яке знаходиться на балансі позивача. Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства і організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Власником оспорюваного майна є держава, а позивач є Балансоутримувачем цього майна. В п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.94 № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав державної власності» зазначено, що баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності. П. 1 ст. 319 ЦК України вказує, що виключно власник майна має право щодо володіння, користування і розпорядження майном. Окрім того, з поданої позовної заяви не вбачається порушення з боку відповідача 1 та відповідача 2 прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Правові відносини, що виникли з договору оренди, є орендними відносинами, оскільки відповідають за змістом ст. 2 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», яка визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Таким чином до відносин даного договору застосовується законодавство, яке регулює орендні відносини, а також правовідносини, що виникають і пов'язані зі стосунками з приводу державного майна. Згідно ч. 1 ст. 175 та ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. За п. 3 ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»- договір оренди може бути достроково розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Відповідно до п. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Ст. 188 ГК країни визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 сказано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (за п. 3 ). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (за п. 4 ). Проте, позивач не є стороною по договору оренди № 3430 від 10.08.2006, тому не має правових підстав звертатися з пропозицією про розірвання договору оренди і, як наслідок недосягнення згоди щодо розірвання договору, передавати даний спір до суду. Виходячи з вищевикладеного, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
10.08.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ-Авто»(орендар) було укладено договір оренди № 3430 нерухомого майна, що належить до державно власності (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно -облаштований майданчик (надалі - майно), площею 347 кв. м. розміщене за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 73 (між двома житловими будинками (Голосіївський район), що знаходиться на балансі господарської служби Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(надалі -балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.04.2006 № 372056 грн.. Майно передається в оренду з метою розміщення автосалону.
Пунктом 10.1. договору сторони встановили строк дії договору з 10.08.2006 по 10.07.2007 включно.
Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі:
- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі:
- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо
обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача (ст.783Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
- наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;
- наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Стаття 188 Господарсько кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарсько кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не є стороною спірного договору оренди, а тому враховуючи вимоги ст. 1 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено порушення його прав щодо не виконання однією із сторін договору оренди зобов'язань прийнятих на себе при підписанні названого договору.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він заявив позовні вимоги.
З огляду на викладене, вимога позивача щодо розірвання договору оренди № 3430 від 10.08.2006 майданчика, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського,72 не підлягає задоволенню.
Таким чином позовні вимоги не ґрунтуються на діючому законодавстві та не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя
В.В.Хілінська