Справа № 2а845\2010
іменем України
18.11.2010 року cмт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Горват Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та про зобов'язання здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання відповідача управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 року по дату ухвалення рішення судом.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, тому згідно положень ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до соціальної категорії „дітей війни” та відповідно до ст. 6 цього Закону з 01.01.06 року їй повинна була виплачуватися щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка не виплачувалась.
Позивач вважає відмову відповідача у нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком незаконною і такою, що порушує її право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді надбавки (підвищення ) до пенсії у розмірах передбачених діючим законодавством починаючи з 01.01.06 р.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п. 12 ст. 71, яка призупиняє дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” по виплаті дітям війни 30% надбавки до пенсії. Так само з порушенням Конституції внесено зміни до ст.ст. 5,6 Закону в результаті прийняття Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік” внаслідок чого відповідна надбавка також не виплачувалась протягом 2008 року, що підтверджено рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, визнавши неконституційним п. 41 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
При цьому позивач зазначає, що статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 366 грн.
Згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.
Згідно Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” прожитковий мінімум для таких осіб, становить: з 1 січня по 31 жовтня - 498 грн.; з 1 листопада по 31 грудня - 573 грн.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум для таких осіб, становить: з 01 січня - 695 грн., з 01 квітня - 706 грн., з 01 липня - 709 грн.
Окрім того, позивач зазначає, що пенсія з урахуванням 30% надбавки, що не отримана нею з вини відповідача, повинна виплачуватись за минулий час без обмеження з урахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до положень Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” за № 1282- ХІІ від 03.07.1991 року у порядку визначеному абзацом 1 п.2 Порядку індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р.
Позивач також просить поновити строки звернення до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що відповідно до ст.ст.99 та 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про своє право на 30% надбавку до пенсії позивачу стало відомо з листа відповідача, а згодом - з рішень Конституційного Суду України, які є обставинами справи і які не потребують доказування, це стало на основі ст.55 Конституції України для неї основною належною підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позивач зазначає, що всі надбавки до пенсії відповідач повинен нарахувати і виплачувати їй самостійно. До того ж, враховуючи похилий вік, та юридичну необізнаність, а також обмежене коло засобів масової інформації, що оприлюднювали рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. та № 10-рп від 22.05.2008 р., позивач вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважної причини.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, проте подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
В поданих суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позову, через повну його безпідставність, мотивуючи тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 28.12.07 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Однак в самому Законі не було визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунків відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни». Отже, за відсутності чітко регламентованого механізму призначення пенсійних виплат, Пенсійний фонд не має права самостійно обирати методику розрахунків пенсійних виплат.
Відповідач також посилається на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Розпорядником бюджетних коштів є Державне казначейство України. Бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Отже у зобов'язаннях виплатити підвищення передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до врегулювання цього питання на законодавчому рівні, органи Пенсійного фонду України, зокрема Управління не є належним відповідачем.
Відповідач вказує на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» чинного з 01.01.2008 року, всім пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проведено перерахунок пенсії, такий перерахунок з урахуванням щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого вищевказаним Законом, у розмірі 47,00 грн. проведено й позивачеві.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов належить частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією паспорту та копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
За період дії Закону, надбавку до пенсії у такому розмірі вона не отримувала, а тому звернулася до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі із заявою про нарахування та виплату їй неотриманої надбавки до пенсії за період часу з 1 січня 2006 року і по теперішній час. Але отримала відмову від 27.09.2010 р.
Суд вважає дану відмову безпідставною, виходячи з наступного.
Після прийняття Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 року відповідач зобов'язаний був самостійно, без будь - якого втручання позивача, провести перерахунок пенсії та здійснити виплати у розмірах, передбачених законом, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року із змінами, внесеними 19.01.2006 року зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то вимоги позивача, щодо 2006 року задоволенню не підлягають.
На 2007 рік статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено згідно пункту 12 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, згідно якої підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни». Однак Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Тобто, з дня визнання Конституційним судом неконституційними норм Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ці норми Закону втратили чинність, і саме з цього часу /з 9 липня 2007 року/ особам, які мають статус дитини війни, поновлено право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 року визнано неконституційними положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо викладення положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції. І таким чином, було відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Протягом 2009 та 2010 року зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювався, розмір підвищення до пенсії дітям війни не коригувався, а тому і за період часу з 1 січня 2009 року і по теперішній час по адміністративному позову позивач також має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці фактично виплаченої надбавки.
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щодо виплати надбавки до пенсії у розмірах, вказаних в названій постанові є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та Конституції України. Оскільки постанова Кабінету Міністрів є підзаконним актом і не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто видана в порушення ст.8 Конституції України, в якій зазначено принципи верховенства права.
Також суд вважає необгрунтованими посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, невизначенність на законодавчому рівні порядку та механізму виплат у вказаному вище розмірі, оскільки рішення і висновки Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Крім того, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо перерахування та виплати пенсії з відповідним підвищенням.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тому положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обгрунтування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки справа розглядається в порядку адміністративного судочинства суд, враховує положення ст. 99 КАСУ, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся до суду з позовом протягом місяця, після отримання письмової відмови відповідача.
Згідно ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Тому суд вважає, що позивачу слід поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки прийшов до висновку про поважність причини його пропуску, так як позивач має похилий вік, його конституційні права грубо порушувались державою та ураховуючи його юридичну непоінформованість і обмежене коло засобів масової інформації, що оприлюднили рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, як зазначає позивач, яка не могла правильно і своєчасно зорієнтуватись та розумітися у нормах законів, періоду їх дій, умов і порядку застосування строку звернення до відповідача та до суду.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача надбавки до пенсії слід враховувати положення ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, про те, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. В такому ж порядку підлягають поверненню не тільки суми пенсії, які були призначені, але не виплачені, а й суми, які мали бути призначені пенсіонеру.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача щомісячної державної соціальної допомоги з урахуванням індексації суд дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню відповідно до п.3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” № 1078 від 17.07.2003 року, оскільки соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, в т.ч. пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не відносяться до об'єктів індексації, визначених у п.2 цього Порядку.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити подальше коригування державної та додаткової пенсії йому у відповідності зі ст.6 Закону України„Про соціальний захист дітей війни”, то в цій частині необхідно відмовити, з огляду на наступне: відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким є неможливим прийняття судом рішення, щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє.
Відповідно до ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи тpeтіх oci6, про захист яких вони просять. Тому для повного захисту прав, свобод та інтересів необхідно визнати також незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області у здійсненні виплати та перерахунку надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення донарахування перерахунку пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області є належним відповідачем по даній справі.
Суд вважає, що оскільки саме з вини відповідача, позивачу своєчасно не була нарахована та невиплачена надбавка до пенсії як дитині війни, тому відповідач має виплатити позивачу таку надбавку за період після винесення Конституційним Судом відповідних рішень, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а далі з 1 січня 2009 року і по день прийняття постанови судом, по справі зробити перерахунок вказаної вище надбавки, яка в цей період часу виплачувалась у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та виплатити позивачу недоотримані суми надбавки.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, №19-рп від 09.09.2010 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11,19,20, 99,102, 107,121, 122, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення з позовом до суду.
Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області у здійсненні виплати та перерахунку надбавки до пенсії як дитини війни ОСОБА_1 у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування надбавки до пенсії та забезпечити виплату надбавки до пенсії, як дитині війни, ОСОБА_1 за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по день прийняття постанови судом, тобто по 18 листопада 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі різниці між 30% від мінімальної пенсії за віком та фактично проведеними виплатами за вказаний вище період часу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Томаківський районний суд подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя : Л.А.Кондус