Справа № 2а854\2010
іменем України
18.11.2010 року cмт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Горват Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про поновлення строку для звернення до суду та про зобов'язання здійснити нарахування і виплату надбавки до пенсії як дитині війни,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про поновлення строку для звернення до суду та про зобов'язання відповідача управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з січня 2009 року по день винесення рішення судом, з подальшим коригуванням виплати надбавки, мотивуючи наступним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, тому згідно положень ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до соціальної категорії „дітей війни” та відповідно до ст. 6 вказаного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна була виплачуватися щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка їй не виплачувалась.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п. 12 ст. 71, яка призупиняла дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” по виплаті дітям війни 30% надбавки до пенсії. Так само з порушенням Конституції внесено зміни до ст.ст. 5,6 Закону в результаті прийняття Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік” внаслідок чого відповідна надбавка також не виплачувалась протягом 2008 року, що підтверджено рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, визнавши неконституційним п. 41 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
При цьому позивач зазначає, що статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Позивачем було направлене письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2007-2010 роки та забезпечити її виплату, на що відповідач відмовив у його праві, гарантованому Конституцією України та ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому вважає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Позивач також зазначає, що згідно Концепції соціального забезпечення населення України, ухваленої постановою Верховної Ради України «Про проект концепції соціального забезпечення населення України» від 21.12.1993 р. № 3758-ХІІ, та відповідно до ч.1 ст.1, ч.1,2,3 ст. 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ, суми державної соціальної допомоги, не виплачені своєчасно з вини органу, який призначає чи виплачує державну соціальну допомогу, виплачується за минулий час без урахування давності будь-яким часом. При цьому виплата державної соціальної допомоги за пропущений час здійснюється, виходячи з прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, проте подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
В поданих суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позову, через повну його безпідставність, мотивуючи тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 28.12.07 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії , виплачується підвищення в розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Однак в самому Законі не було визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунків відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни». Отже, за відсутності чітко регламентованого механізму призначення пенсійних виплат, Пенсійний фонд не має права самостійно обирати методику розрахунків пенсійних виплат.
Відповідач також посилається на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Розпорядником бюджетних коштів є Державне казначейство України. Бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Отже, у зобов'язаннях виплатити підвищення передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до врегулювання цього питання на законодавчому рівні, органи Пенсійного фонду України, зокрема Управління не є належним відповідачем.
Відповідач вказує на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» чинного з 01.01.2008 року, всім пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проведено перерахунок пенсії, такий перерахунок з урахуванням щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого вищевказаним Законом, у розмірі 47,00 грн. проведено й позивачеві.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов належить частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією паспорту та копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
За період дії Закону, надбавку до пенсії у такому розмірі вона не отримувала, а тому звернулася до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі із заявою про нарахування та виплату їй неотриманої надбавки до пенсії за період часу з 1 січня 2006 року і по теперішній час. Але отримала відмову від 26.08.2010 р.
Суд вважає дану відмову безпідставною, виходячи з наступного.
Після прийняття Конституційним Судом України рішень від 9.07.2007 р. та від 22.05.2008 року відповідач зобов'язаний був самостійно, без будь - якого втручання позивача, провести перерахунок пенсії та здійснити виплати у розмірах, передбачених законом, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Тобто, з дня визнання Конституційним судом неконституційними норм Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ці норми Закону втратили чинність, і саме з цього часу /з 9 липня 2007 року/ особам, які мають статус дитини війни, поновлено право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 року визнано неконституційними положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо викладення положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції. І таким чином, було відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Протягом 2009 та 2010 року зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювався, розмір підвищення до пенсії дітям війни не коригувався, а тому і за період часу з 1 січня 2009 року і по теперішній час по адміністративному позову позивач також має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці фактично виплаченої надбавки.
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щодо виплати надбавки до пенсії у розмірах , вказаних в названій постанові є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та Конституції України.
Постанова Кабінету Міністрів є підзаконним актом і не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто видана в порушення ст.8 Конституції України, в якій зазначено принципи верховенства права. Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Також суд вважає необгрунтованими посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, невизначенність на законодавчому рівні порядку та механізму виплат у вказаному вище розмірі, оскільки рішення і висновки Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Крім того, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо перерахування та виплати пенсії з відповідним підвищенням.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тому положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обгрунтування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки справа розглядається в порядку адміністративного судочинства суд, враховує положення ст. 99 КАСУ, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся до суду з позовом протягом місяця, після отримання письмової відмови відповідача.
Згідно ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Тому суд вважає, що позивачу слід поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки прийшов до висновку про поважність причини його пропуску, так як позивач має похилий вік, його конституційні права грубо порушувались державою, а також позивачка не повинна слідкувати за правильністю нарахування та виплати періодичних виплат.
Відповідно до ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи тpeтіх oci6, про захист яких вони просять. Тому для повного захисту прав, свобод та інтересів необхідно визнати також незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області у здійсненні виплати та перерахунку надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, тобто визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування останнім позивачу відповідної щомісячної державної соціальної допомоги..
Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення донарахування перерахунку пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області є належним відповідачем по даній справі.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити подальше коригування державної та додаткової пенсії йому у відповідності зі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, то в цій частині необхідно відмовити, з огляду на наступне: відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким є неможливим прийняття судом рішення, щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє.
Суд вважає, що оскільки саме з вини відповідача, позивачу своєчасно не була нарахована та невиплачена надбавка до пенсії як дитині війни, тому відповідач має виплатити позивачу таку надбавку за період після винесення Конституційним Судом відповідних рішень, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а далі з 1 січня 2009 року і по день винесення постанови по справі зробити перерахунок вказаної вище надбавки, яка в цей період часу виплачувалась у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та виплатити позивачу недоотримані суми надбавки.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, №19-рп від 09.09.2010 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9,11, 19,20, 99,102,107,121, 122, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення з позовом до суду.
Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області у здійсненні виплати та перерахунку надбавки до пенсії ОСОБА_1 як дитини війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування надбавки до пенсії та забезпечити виплату надбавки до пенсії, як дитині війни, ОСОБА_1, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по день винесення постанови суду, тобто по 18 листопада 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі різниці між 30% від мінімальної пенсії за віком та фактично проведеними виплатами за вказаний вище період часу.
В частині корегування в подальшому виплати надбавки до пенсії як дитині війни відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України
Копію постанови невідкладно направити сторонам у справі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Томаківський районний суд подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя : Л.А.Кондус