Справа № 2а891\2010
іменем України
22.11.2010 року cмт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Горват Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, про визнання незаконною відмови у виплаті та перерахуванні щомісячної доплати до пенсії дитині війни та про зобов'язання здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії дитині війни,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, про визнання незаконною відмови у виплаті та перерахуванні щомісячної доплати до пенсії дитині війни та зобов'язання відповідача управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни, за період часу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. і з 1 січня 2009 року по день винесення постанови суду та виплатити недоплату надбавки до пенсії у розмірі між 30% від мінімальної пенсії за віком та фактично проведеними виплатами за вказаний період, мотивуючи наступним.
Позивач у справі, народилася 19.03.1939 року і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як громадянка України, якій на день закінчення (2 вересня 1945 року ) Другої світової війни було менше 18-ти років, являється дитиною війни.
Вказаний вище Закон набрав чинності з 01.01.2006 року, і з цього часу вона має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією паспорту та копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.
У відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Але за період дії Закону, тобто з 1 січня 2006 року надбавку до пенсії у такому розмірі вона не отримувала, а тому звернулася до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі з заявою про нарахування та виплату неотриманої надбавки до пенсії за період часу з 1 січня 2006 року і по теперішній час. Та отримала відмову з тих підстав, що нарахування та виплата надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за минулий час законодавчо не була врегульована, а при нарахуванні надбавки до пенсії дітям війни ( починаючи з 22 травня 2008 року і по теперішній час) управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі керується п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно з якою щомісячне підвищення до пенсії дітям війни проводиться в таких розмірах: з 22 травня - 48.10 грн., з 1 липня - 48.2 грн. та з 1 жовтня 2008 року і далі - 49.8 грн.
Але вказані вище розміри надбавки до пенсії є меншими, ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, яка в період часу з травня до грудня 2008 року становила від 482 грн. до 498 грн., а в 2009 році - 498 грн., тобто місячний розмір надбавки до пенсії мав становити від 144,30 грн. до 149,30 грн., а не ту щомісячну суму надбавки, яку позивач фактично отримує.
Крім того, відповідач вважає, що за період часу до 28 травня 2008 року (коли була прийнята постанова Кабінету Міністрів №530) позивач взагалі не має права на отримання надбавки до пенсії.
Відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком позивач вважає неправомірною і такою, що порушує її право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді надбавки (підвищення) до пенсії у розмірах передбачених діючим законодавством, а тому змушена звернутися з позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Позивач вважає, що має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком , починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , потім з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, а далі з 1 січня 2009 року і по теперішній час, бо відмова відповідача у виплаті надбавки до пенсії за вказаний час не грунтується на нормах чинного законодавства та не має правових підстав.
Посилання відповідача як на підставу відмови у нарахуванні позивачу надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на статтю 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” та на п.41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими вносилися зміни в Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та призупинялась дія ст.6 вказаного вище Закону, є необгрунтованими та такими, що суперечать рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до вказаних вище рішень Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України /є не конституційними/ зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що стосувались виплат і надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, за період часу, в який Конституційним Судом України були прийняті рішення щодо підтвердження права дитини війни на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, тобто з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року позивач має право на отримання такої надбавки.
Крім того, слід враховувати, що після прийняття Конституційним Судом відповідних рішень, ніякі зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносились і дія зазначеної статті на 2009 та 2010 роки не призупинялась.
Протягом 2009 та 2010 року зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювався, розмір підвищення до пенсії дітям війни не коригувався, а тому і за період часу з 1 січня 2009 року і по день винесення постанови по адміністративному позову позивач також має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Виходячи з викладеного позивач просить суд задовольнити позов у повному об'ємі.
Позивач також просить поновити йому строки звернення до суду з даним позовом мотивуючи наступним - відповідно до ст.ст.99 та 100 КАСУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАСУ.
Позивач вважає, що всі надбавки до пенсії відповідач повинен нарахувати і виплачувати йому самостійно та відповідно до вимог чинного законодавства без додаткового його звернення з будь якими заявами. До того ж, вона людина похилого віку, має незадовільний стан здоров'я, низький рівень матеріального забезпечення, що не дозволяє їй здійснювати передплату офіційних періодичних видань та бути усвідомленою відносно рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, проте подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
В поданих суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позову, через повну його безпідставність, мотивуючи тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 28.12.07 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії , виплачується підвищення в розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Однак в самому Законі не було визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунків відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни». Отже, за відсутності чітко регламентованого механізму призначення пенсійних виплат, Пенсійний фонд не має права самостійно обирати методику розрахунків пенсійних виплат.
Відповідач також посилається на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Розпорядником бюджетних коштів є Державне казначейство України. Бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Отже у зобов'язаннях виплатити підвищення передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до врегулювання цього питання на законодавчому рівні, органи Пенсійного фонду України, зокрема Управління не є належним відповідачем.
Відповідач вказує на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» чинного з 01.01.2008 року, всім пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проведено перерахунок пенсії, такий перерахунок з урахуванням щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого вищевказаним Законом, у розмірі 47,00 грн. проведено й позивачеві.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов належить повному задоволенню з наступних підстав.
Позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією паспорту та копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
За період дії Закону, надбавку до пенсії у такому розмірі вона не отримувала, а тому звернулася до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі з заявою про нарахування та виплату їй неотриманої надбавки до пенсії за період часу з 1 січня 2006 року і по теперішній час. Але отримала відмову від 19.10.2010 р. .
Суд вважає дану відмову безпідставною, виходячи з наступного: після прийняття Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 року відповідач зобов'язаний був самостійно, без будь - якого втручання позивача, провести перерахунок пенсії та здійснити виплати у розмірах, передбачених законом, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Тобто, з дня визнання Конституційним судом неконституційними норм Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ці норми Закону втратили чинність, і саме з цього часу /з 9 липня 2007 року/ особам, які мають статус дитини війни, поновлено право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щодо виплати надбавки до пенсії у розмірах , вказаних в названій постанові є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та Конституції України.
Постанова Кабінету Міністрів є підзаконним актом і не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто видана в порушення ст.8 Конституції України, в якій зазначено принципи верховенства права. Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Також суд вважає необгрунтованими посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, невизначенність на законодавчому рівні порядку та механізму виплат у вказаному вище розмірі, оскільки рішення і висновки Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Крім того, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо перерахування та виплати пенсії з відповідним підвищенням.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тому положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обгрунтування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки справа розглядається в порядку адміністративного судочинства суд, враховує положення ст. 99 КАСУ, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся до суду з позовом протягом місяця, після отримання письмової відмови відповідача.
Згідно ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Тому суд вважає, що позивачу слід поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки прийшов до висновку про поважність вищевказаної причини його пропуску, враховуючи також похилий вік, її конституційні права грубо порушувались державою та ураховуючи юридичну непоінформованість. Позивач зазначає, що матеріальний стан не дозволяє їй здійснювати передплату офіційних періодичних видань та бути усвідомленою відносно рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, які були оприлюднені обмеженим колом засобів масової інформації, крім того в силу свого похилого віку та за відсутності у спеціальної освіти вона не могла правильно і своєчасно зорієнтуватись та розумітися у нормах законів, періоду їх дій, умов і порядку застосування строку звернення до відповідача та до суду.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача надбавки до пенсії слід враховувати також положення ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, про те, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. В такому ж порядку підлягають поверненню не тільки суми пенсії, які були призначені, але не виплачені, а й суми, які мали бути призначені пенсіонеру.
Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення донарахування перерахунку пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області є належним відповідачем по даній справі.
Суд вважає, що оскільки саме з вини відповідача, позивачу своєчасно не була нарахована та невиплачена надбавка до пенсії як дитині війни, тому відповідач має виплатити позивачу таку надбавку за період після винесення Конституційним Судом відповідних рішень, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а далі з 1 січня 2009 року і по день винесення постанови по справі зробити перерахунок вказаної вище надбавки, яка в цей період часу виплачувалась у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та виплатити позивачу недоотримані суми надбавки.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, №19-рп від 09.09.2010 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11,19,20, 99,102, 107,121, 122, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення з позовом до суду.
Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області у здійсненні виплати та перерахунку надбавки до пенсії як дитини війни ОСОБА_1 у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування надбавки до пенсії та забезпечити виплату надбавки до пенсії, як дитині війни ОСОБА_1 за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по день ухвалення постанови суду, тобто по 22 листопада 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі різниці між 30% від мінімальної пенсії за віком та фактично проведеними виплатами за вказаний вище період часу.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Томаківський районний суд подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя : Л.А.Кондус