Справа № 2а911\2010 ПОСТАНОВА
іменем України
25.11.2010 року cмт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Горват Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, про визнання незаконною відмови у виплаті та перерахуванні щомісячної доплати до пенсії дитині війни та про зобов'язання здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії дитині війни,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, про визнання незаконною відмови у виплаті та перерахуванні щомісячної доплати до пенсії дитині війни та зобов'язання відповідача управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни, за період часу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. і з 1 січня 2009 року по день винесення постанови суду та виплатити недоплату надбавки до пенсії у розмірі між 30% від мінімальної пенсії за віком та фактично проведеними виплатами за вказаний період, мотивуючи наступним.
Позивач у справі, народилася 17.03.1928 року і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як громадянка України, якій на день закінчення (2 вересня 1945 року ) Другої світової війни було менше 18-ти років, являється дитиною війни.
Вказаний вище Закон набрав чинності з 01.01.2006 року, і з цього часу вона має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією паспорту та копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.
У відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Але за період дії Закону, тобто з 1 січня 2006 року надбавку до пенсії у такому розмірі вона не отримувала, а тому звернулася до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі з заявою про нарахування та виплату неотриманої надбавки до пенсії за період часу з 1 січня 2006 року і по теперішній час. Та отримала відмову з тих підстав, що нарахування та виплата надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за минулий час законодавчо не була врегульована, а при нарахуванні надбавки до пенсії дітям війни ( починаючи з 22 травня 2008 року і по теперішній час) управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі керується п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно з якою щомісячне підвищення до пенсії дітям війни проводиться в таких розмірах: з 22 травня - 48.10 грн., з 1 липня - 48.2 грн. та з 1 жовтня 2008 року і далі - 49.8 грн.
Але вказані вище розміри надбавки до пенсії є меншими, ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, яка в період часу з травня до грудня 2008 р. становила від 482 грн. до 498 грн., а в 2009 році - 498 грн., тобто місячний її розмір мав становити від 144,30 грн. до 149,30 грн., а не ту щомісячну суму надбавки, яку позивач фактично отримує.
Крім того, відповідач вважає, що за період часу до 28 травня 2008 року (коли була прийнята постанова Кабінету Міністрів №530) позивач взагалі не має права на отримання надбавки до пенсії.
Відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком позивач вважає неправомірною і такою, що порушує її право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді надбавки. Позивач вважає, що має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , потім з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, а далі з 1 січня 2009 року і по теперішній час, бо відмова відповідача у виплаті надбавки до пенсії за вказаний час не грунтується на нормах чинного законодавства та не має правових підстав.
Посилання відповідача як на підставу відмови у нарахуванні позивачу надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на статтю 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” та на п.41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими вносилися зміни в Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та призупинялась дія ст.6 вказаного вище Закону, є необгрунтованими та такими, що суперечать рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до вказаних вище рішень Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають Конституції України /є не конституційними/ зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що стосувались виплат і надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Тому за період часу, в який Конституційним Судом України були прийняті рішення щодо підтвердження права дитини війни на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, тобто з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. позивач має право на отримання такої надбавки.
Крім того, слід враховувати, що після прийняття Конституційним Судом відповідних рішень, ніякі зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносились і дія зазначеної статті на 2009 та 2010 роки не призупинялась.
Позивач також просить поновити строки звернення до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про своє право на 30% надбавку до пенсії позивачу стало відомо з листа відповідача.
Позивач вважає, що всі надбавки до пенсії відповідач повинен нарахувати і виплачувати йому самостійно та відповідно до вимог чинного законодавства без додаткового його звернення з будь якими заявами. До того ж, вона людина похилого віку, має незадовільний стан здоров'я, низький рівень матеріального забезпечення, що не дозволяє їй здійснювати передплату офіційних періодичних видань та бути усвідомленою відносно рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, проте подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
В поданих суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позову, через повну його безпідставність, мотивуючи тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 28.12.2007 р., дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Однак в самому Законі не було визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунків відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни». Отже, за відсутності чітко регламентованого механізму призначення пенсійних виплат, Пенсійний фонд не має права самостійно обирати методику розрахунків пенсійних виплат.
Відповідач також посилається на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом , здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Розпорядником бюджетних коштів є Державне казначейство України. Бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Отже у зобов'язаннях виплатити підвищення передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до врегулювання цього питання на законодавчому рівні, органи Пенсійного фонду України, зокрема Управління не є належним відповідачем.
Відповідач вказує на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» чинного з 01.01.2008 року, всім пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проведено перерахунок пенсії, такий перерахунок з урахуванням щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого вищевказаним Законом, у розмірі 47,00 грн. проведено й позивачеві.
Суд, дослідивши письмові докази та розглянувши матеріали даної справи, вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією паспорту та копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
За період дії Закону, надбавку до пенсії у такому розмірі вона не отримувала, а тому звернулася спочатку до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі із заявою про нарахування та виплату їй неотриманої надбавки до пенсії за період часу з 1 січня 2006 року і по теперішній час. Але отримала відмову 27.09.2010р.
Суд вважає дану відмову безпідставною, виходячи з наступного.
Після прийняття Конституційним Судом України рішень від 9.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. відповідач зобов'язаний був самостійно, без будь-якого втручання позивача, провести перерахунок пенсії та здійснити виплати у розмірах, передбачених законом, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
На 2007 рік статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено згідно пункту 12 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, згідно якої підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни». Однак Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Тобто, з дня визнання Конституційним судом неконституційними норм Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ці норми Закону втратили чинність, і саме з цього часу /з 9 липня 2007 року/ особам, які мають статус дитини війни, поновлено право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 року визнано неконституційними положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо викладення положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції. І таким чином, було відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Протягом 2009 та 2010 років зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювався, розмір підвищення до пенсії дітям війни не коригувався, тобто на час розгляду справи Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” не призупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а тому відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, як визначено ст.6 цього Закону. Проте, будь-яких дій з цього приводу відповідач не здійснював.
Посилання відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.08 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щодо виплати надбавки до пенсії у розмірах , вказаних в названій постанові є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та Конституції України.
Постанова Кабінету Міністрів є підзаконним актом і не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто видана в порушення ст.8 Конституції України, в якій зазначено принципи верховенства права. Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Також суд вважає необгрунтованими посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, невизначенність на законодавчому рівні порядку та механізму виплат у вказаному вище розмірі, оскільки рішення і висновки Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Крім того, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо перерахування та виплати пенсії з відповідним підвищенням.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тому положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обгрунтування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач також має право на звернення до суду за захистом порушеного такого права та в той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до КАС України. В частину 2 статті 99 КАС внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатись спірними.
Відповідно до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. і з 1 січня 2009 року по день винесення постанови суду, подано до суду 27.10.2010 р., тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.
Позивачем не зазначено поважні причини, що перешкоджали їй звернутися до суду з позовом у строки, які визначено ст. 99 КАС України та не зазначив якими доказами це підтверджується. Як вбачається із заявленого позову, обґрунтовуючи причини пропуску строку позивач зазначав, що про порушення своїх прав вона дізналася з листа відповідача, а згодом - з вищезазначених рішень Конституційного Суду України. Окрім того, зазначає також причиною пропущення строку: похилий вік, юридичну необізнаність, а також обмежене коло засобів масової інформації, що оприлюднили рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.
Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 було опубліковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 було опубліковано в Офіційному віснику України 06.06.2008 року. Офіційний вісник України є загальнодоступним друкованим засобом інформації для всіх громадян. Тому позивач мав дізнатись про порушення своїх прав з моменту опублікування зазначених вище Рішень Конституційного Суду України, якими було відновлено право на отримання надбавки до пенсії.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України та враховуючи час звернення до суду позивача з позовом, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з 27 квітня 2010 р. по день ухвалення рішення судом, з урахуванням фактично проведених виплат за вказаний період часу. Таким чином, позовні вимоги позивача за період з 09.07. 2007року по 31.12.2007 р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р. за 2009 р. та з 01.01.2010 р. по 26.04.2010 р. підлягають залишенню без розгляду.
Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення донарахування перерахунку пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області є належним відповідачем по даній справі.
Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі викладеного та керуючись рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, №19-рп від 09.09.2010 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 19,20,99, 100, 107,121, 122, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування та забезпечити виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за 2009 рік, та з 01.01.2010 р. по 26.04.2010 р. - залишити без розгляду.
Визнати протиправною бездіяльність та незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області у здійсненні виплати та перерахунку надбавки до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, за період з 27 квітня 2010 року по 25 листопада 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування та забезпечити виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період часу з 27 квітня 2010 року по 25 листопада 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі різниці між 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично проведених виплат за вказаний період часу.
В решті позовних вимог відмовити.
Копію постанови невідкладно направити сторонам у справі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Томаківський районний суд подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя : Л.А.Кондус