17 січня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в
складі:
головуючого Головчук С.В.
суддів Олексієнка М.М., Павицької Т.М.
при секретарі Калинець Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом професійно-технічного училища № 13 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого жилого приміщення та стягнення коштів
за апеляційною скаргою Державного професійно-технічного навча-
льного закладу «Житомирський професійний технологічний ліцей"
(далі - технологічний ліцей)
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18
вересня 2006 року,
встановив:
в серпні 2005 року ПТУ №13 звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого примі-
щення та стягнення заборгованості по оплаті послуг. Позивач
зазначав, що ОСОБА_1 згідно договору про надання послуг
на проживання із сім'єю в кількості чотирьох осіб проживав у
кімнатах НОМЕР_1, НОМЕР_2 гуртожитку училища АДРЕСА_1 Термін дії договору закінчився 31.12.2000 ро-
ку, відповідача в 2003 році було повідомлено про необхідність
звільнити вказані приміщення, які необхідні для проживання уч-
нів навчально закладу. Проте відповідач відмовляється звільни-
ти приміщення. Крім того, відповідач не вносив своєчасно плату
за отримані послуги.
В травні 2006 року позивач заявив вимоги про виселення до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від
18.09.2006 року в позові відмовлено за безпідставністю вимог.
Стягнуто з ПТУ №13 на користь держави 59,50 грн. судових ви-
трат та ЗО грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення
розгляду справи.
В апеляційній скарзі технологічний ліцей порушує питання
Справа № 22ц/120
Категорія 15
Головуючий у 1 інстанції Кочетов Л.Г.
Доповідач Головчук С.В.
про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про
задоволення позову. Позивач зазначає, що рішення суду постано-
влено з порушенням норм матеріального та процесуального права,
висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, при ви-
несені рішення, суд не звернув уваги на доводи позивача про
те, що ордер для вселення відповідачам ніколи не видавався,
фактично між сторонами було укладено договір майнового найму,
який закінчився в 2000 році та не був продовжений сторонами.
Приміщення гуртожитку необхідне для його використання за при-
значенням: для проживання учнів. Позивач звертає увагу на те,
що в травні 2006 року ПТУ № 13 перейменоване в технологічний
ліцей.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК, переві-
ривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеля-
ційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові про виселення відповідачів, суд керу-
вався ст.822 ЦК України, який набрав чинність з 1.01.2004 ро-
ку, та виходив з того, що позивач як наймодавець не попередив
наймачів - сім'ю ОСОБА_1 про необхідність виселення за три
місяці до спливу строку договору найму житла.
Проте з таким висновком погодитись неможливо.
З матеріалів справи видно, що 4 листопада 1999 року між
ПТУ-13 м. Житомира (перейменоване в Державний професійно-
технічний навчальний заклад «Житомирський професійний техноло-
гічний ліцей") та ОСОБА_1 укладено договір про надання
послуг по проживанню в двох кімнатах гуртожитку АДРЕСА_1 без права прописки терміном на
один рік, до 31.12.2000 року. На сім'ю з чотирьох осіб надані
дві жилі кімнати площею 42,8 кв.м. Жила площа в зазначеному
гуртожитку відповідачам в установленому нормами ЖК України та
Примірного положення про гуртожитки порядку не надавалась, ор-
дер на жиле приміщення відповідно до вимог ст.129 ЖК України
також не видавався.
Судом встановлено, що відповідачі не перебували в трудових
відносинах з ПТУ- 13, не навчались в ньому.
Договором визначено умови його розірвання або укладення на
новий термін (а.с.5,б). Після закінчення строку вказаного до-
говору він на новий термін сторонами не укладався.
Крім того, 8.12.2003 року ОСОБА_1 був попереджений
про необхідність виселення до 1.04.2004 року, що не суперечить
умовам договору та вимогам ст.260 ЦК в редакції 1963 року, яка
регулює спірні правовідносини.
За таких обставин відповідачі не набули права користування
цим приміщенням незалежно від строку проживання в ньому, їх
слід вважати тимчасовими мешканцями і вони підлягають виселен-
ню без надання іншого жилого приміщення.
Враховуючи викладене, рішення суду в цій частині підлягає
скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог
про виселення.
Що стосується рішення в частині відмови в позові про стяг-
нення заборгованості за користування приміщеннями в гуртожит-
ку, то суд правильно виходив з того, що на час розгляду справи
відповідачі не мали заборгованості. Рішення в цій частині по-
зивачем не оспорюється.
Керуючись ст. 260 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.
209, 303, 307, 310, 314, 316, ЦПК України, суд -
вирішив :
апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навча-
льного закладу «Житомирський професійний технологічний ліцей"
задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18
вересня 2006 року скасувати в частині відмови в позові про ви-
селення, ухваливши нове рішення.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із приміщення гуртожитку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення
та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду Украї-
ни протягом двох місяців з часу проголошення.