Справа № 201/14227/15-к
Провадження № - 1кп/201/484/2015
02 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12014040650003359 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, -
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4
Приблизно о 16:00 годині 06.08.2015, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 знаходилися поблизу паркану «Інститут чорної металургії ім. З.І. Некрасова НАН України» за адресою: м. Дніпропетровськ, площа Академіка Стародубова, 1, де побачили металеву трубу діаметром 300 мм., довжиною 3 м., вартістю 1200 грн., яка проходила повз паркан «Інститут чорної металургії ім. З. І. Некрасова НАН України» за вказаною вище адресою та яку вони визнали як об'єкт свого злочинного посягання. Після чого, у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, для реалізації якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розподіливши ролі кожного та, в цей же день, тобто 06 серпня 2015 року, близько 16:00 години, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, таємно, намагалися викрасти вказану металеву трубу діаметром 300 мм., довжиною 3 м., вартістю 1200 грн, а саме ОСОБА_4 знайшов поряд металевий прут, за допомогою якого підкопав вказану трубу, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почали витягувати та штовхати її. Разом з тим, свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як були зупинені свідком ОСОБА_6 та супроводжені останнім до охоронців «Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова НАН України», які в свою чергу викликали працівників правоохоронних органів.
Своїми умисними діями, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі, підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті обставин, у скоєному розкаявся.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі, підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті обставин, у скоєному розкаявся.
Враховуючи те, що обвинувачені та інші учасники кримінального провадження не оспорюють всі обставини кримінального провадження, викладені прокурором, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні ними інкримінованого їм злочину доведена в повному обсязі і умисні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме, закінчений замах на таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який являється злочином середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді обмеження волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, даним про особу обвинуваченого. Крім того, таке покарання повністю буде відповідати встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.
В той же час, враховуючи всі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 може стати на шлях виправлення без відбування покарання, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування основного покарання з випробовуванням.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який являється злочином середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, яка не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується посередньо.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді обмеженя волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, даним про особу обвинуваченого. Крім того, таке покарання повністю буде відповідати встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.
В той же час, враховуючи всі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 може стати на шлях виправлення без відбування покарання, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування основного покарання з випробовуванням.
Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк один рік.
На підставі п. 2, 3 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк один рік.
На підставі п. 2, 3 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1