Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" грудня 2006 р. Справа № 2/305-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Кравець Т.В., судді Істоміна О.А., Шутенко І.А.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача -Міщенко Н.О.,
відповідача - Жмурко О.М.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ “Сумський завод гумотехнічних виробів» м. Суми (вх. № 4465С/2-5)
на рішення господарського суду Сумської області від 14.11.2006р. по справі № 2/305-05
за позовом ТОВ “Євроресурси», м Суми
до ВАТ “Сумський завод гумотехнічних виробів» м. Суми
про стягнення 33 170 грн.65 коп., -
встановила:
У грудні 2005 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 33170,65 грн. боргу, з них: 31278,44 грн., які були перераховані відповідачу, згідно платіжних доручень № 276 від 29.04.2005 р., № 307 від 17.05.2005 р., № 347 від 31.05.2005 р., № 430 від 05.07.2005 р. в якості передоплати за товар, 1892,21 грн. пені, а також витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, з посиланням на невиконання умов договору № 9 від 9.07.2005 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.02.2006 р. по справі № 2/305-05 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року вищезазначене рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволенні частково. З ВАТ “Сумський завод гумотехнічних виробів» на користь ТОВ “Євроресурси» стягнуто 31278,44 грн. боргу, 312,78 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 156,35 грн. витрат по сплаті державного мита за подання скарги, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2006 року по даній справі, судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані, справа направлена на новий розгляд, з посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення суми попередньої оплати, та відповідно дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем за договором № 9 купівлі-продажу від 09.07.2003 для з'ясування питання, до якої категорії кредиторів відноситься ТОВ “Євроресурси» (конкурсних або поточних).
При новому розгляді, рішенням господарського суду Сумської області від 14.11.2006 року позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ВАТ “Сумський завод гумотехнічних виробів» на користь ТОВ “Євроресурси» стягнуто 31278,44 грн. основного боргу, 2119, 95 грн. інфляційних, 984,63 грн. -3% річних, 343,78 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач, ВАТ “Сумський завод гумотехнічних виробів», звернувся з апеляційною скаргою, в якої порушує питання про скасування вищезазначеного рішення, та задоволення апеляційної скарги, з посиланням на те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права та Конституції України.
Позивач, ТОВ «Євроресурси», у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що судом об*єктивно, всебічно та неупереджено досліджені всі обставини справи, судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 14.11.2006 року без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.07.2003р. позивач - ТОВ «Євроресурси»та відповідач - ВАТ «Сумський завод гумотехнічних виробів»уклали договір № 9 купівлі-продажу обладнання та металоконструкцій, відповідно до п. 3.2 якого, покупець проводить 100% передоплату за партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, а продавець зобов'язаний відповідно до п. 4.3 договору вжити всі заходи для своєчасного оформлення накладних на вивіз товару та забезпечити його безперешкодний вивіз.
Відповідно до платіжних доручень № 276 від 29.04.2005р., № 307 від 17.05.2005р., № 347 від 31.05.2005р., № 430 від 05.07.2005р. ТОВ «Євроресурси»перерахувало на рахунок відповідача 36000 грн. 00 коп. в якості попередньої оплати за поставку обладнання та металоконструкцій. Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо поставки сплаченого товару виконав частково та не поставив позивачу товар в рахунок отриманої попередньої оплати на загальну суму 31 278 грн. 44 коп.
Факт виконання своїх зобов'язань позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 276 від 29.04.2005р., № 307 від 17.05.2005р., № 347 від 31.05.2005р., № 430 від 05.07.2005р., копії яких додані до матеріалів справи.
Договором купівлі-продажу № 9 від 09.07.2003 року не визначено строк виконання зобов'язань ВАТ «Сумський завод гумотехнічних виробів»щодо передання ним товару покупцю після отримання попередньої оплати. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивач пред'явив вимогу про передачу товару або повернення суми попередньої оплати 07.07.2005 року, яку відповідач отримав 07.07.2005 року. Строк виконання зобов*язання настав 14.07.2005 року.
Таким чином, борг виник після порушення справи про банкрутство відповідача і позивач по всієї сумі заборгованості є поточним кредитором.
Позивач в обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 19 травня 2005 року ухвалою господарського суду Сумської області порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, введено процедуру розпорядження майном. Протягом 30 днів після оголошення про банкрутство відповідача, позивач не заявив про свої кредиторські вимоги, обґрунтовуючи це тим, що він 7.07.2005 року на адресу відповідача надіслав вимогу про відшкодування на його користь боргу по договору № 9. Позивач звернувся до господарського суду з заявою про визнання кредиторських вимог, яку господарський суд залишив без розгляду, оскільки після визнання ВАТ «Сумський завод гумотехнічних виробів»банкрутом, сторони уклали мирову угоду, відповідно до якої, погашення боржником заборгованості передбачено протягом 3-х місяців з дня затвердження мирової угоди.
Як зазначає позивач, продовж 3-х місяців з дня затвердження мирової угоди, йому не було відшкодовано суму його кредиторських вимог.
Однак, судова колегія зазначає, що після припинення провадження у справі про банкрутство відповідача, у зв'язку з затвердженням мирової угоди, погашення боргів та відновлення платоспроможності, відповідач відновив свій минулий правовий статус звичайного суб'єкта господарювання з відповідними правами, обов'язками та відповідністю перед контрагентами, тому, на думку судової колегії, висновок місцевого господарського суду стосовно того, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, доказів погашення боргу по договору № 9 у розмірі 31278,44 грн. відповідачем не надано, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, є правильними.
Так, відповідно до цивільного законодавства, зокрема, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до ст. 161 ЦК України в редакції від 18.07.1963 року (ст. 193 Господарського кодексу України) сторони повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.
Відповідач в порушення виконання умов вказаного договору своїх зобов'язань в повному обсязі не виконав та станом на день розгляду справи його заборгованість за недопоставлений товар складає 31278 грн. 44 коп.
Відповідно до п. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити інфляційні збитки та три проценти річних від простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2119 грн. 95 коп. інфляційних збитків та 984 грн. 63 коп. - 3 % річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Доказів належного виконання зобов'язань щодо сплати позивачу заборгованості в сумі 31278 грн. 44 коп. грн. 00 коп., 2119 грн. 95 коп. інфляційних збитків та 984 грн. 63 коп. - 3 % річних відповідач суду не подав, тому вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
На цій підставі, рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте на підставі всебічного, повного, об*єктивного дослідження матеріалів справи, тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод гумотехнічних виробів»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 14 листопада 2006 року по справі № 2/305-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Судді Істоміна О.А.
Шутенко І.А.