Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" грудня 2006 р. Справа № 40/289-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - Крашеннікова В.В.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської Ради, м. Харків (вх. № 4382 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.06 р. по справі № 40/289-06
за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків
до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської Ради, м. Харків
про стягнення 17111,52 грн., -
встановила:
У серпні 2006 року Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської Ради про стягнення 14688,00 грн. основного боргу, 1762,56 грн. збитків від інфляції, 660,96 грн. процентів річних по договору на охорону об'єкту № С-1298, укладеного між сторонами 29 березня 2004 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.06р. по справі №40/289-06 (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Управління державної служби охорони при УМВС України в Харківській області 14688,00 грн. основного боргу, 1762,56 грн. збитків від інфляції, 660,96 грн. процентів річних, 171,27 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити Управлінню державної служби охорони при ГУМВСУ в Харківській області у задоволенні позовних вимог.
21.12.06р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської Ради надійшло клопотання, в якому відповідач просить розгляд даної справи відкласти, в зв'язку із знаходженням його уповноваженого представника на лікарняному, котрий безпосередньо приймає участь у судових засіданнях та надає докази в обґрунтування позиції відповідача у справі, а також зазначає про зайнятість інших працівників Управління в судових засіданнях місцевого суду та господарського суду Харківської області.
Представник позивача - Крашенінніков В.В. у судовому засіданні 21.12.06р. проти заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи заперечував, з посиланням на його безпідставність.
Колегія суддів перевіривши матеріали справи, вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи не підлягає задоволенню, оскільки в обґрунтування заявленого клопотання відповідач не надав жодного належного доказу. Отже, враховуючи ст. 43 ГПК України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до уваги те, що відповідач заздалегідь належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України. Таким чином, колегія суддів з урахуванням всіх обставин справи, вважає, що у її матеріалах достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської Ради, оскільки відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, який просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 06.11.06р. по справі № 40/289-06 - без змін, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 29 березня 2004 року між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області та відповідачем було укладено договір за № С-1298 на охорону об'єкту (далі - Договір).
Згідно пункту 2.3. Договору сума за надані охоронні послуги нараховується згідно розрахунків вартості охорони, які є невід'ємною частиною договорів і, які повинні щомісячно сплачуватися відповідачем.
За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання по спірному Договору та вартість наданих позивачем послуг в сумі 14688,00 грн. не оплатив.
Таким чином, при винесенні рішення господарський суд послався на те, що оскільки основна заборгованість в сумі 14688,00 грн. відповідачем не погашена, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На думку колегії суддів, місцевий господарський суд також вірно визначився щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 660,96 річних та 1762,56 грн. інфляційних за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по спірному Договору, оскільки згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. Нарахування позивачем річних та інфляційних цілком відповідає чинному законодавству України та вимогам спірного Договору, у зв'язку з чим вимога про їх стягнення правомірно задоволена господарським судом.
Твердження заявника апеляційної скарги про те, що до правовідносин між сторонами повинні застосовуватися норми бюджетного законодавства, зокрема ст. 51 Бюджетного кодексу України, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі укладений договір охорони об'єктів, який є підставою для виникнення у сторін, що його уклали, господарських зобов'язань, а саме - майново-господарських зобов'язань.
Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Даний господарський спір виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань за спірним Договором охорони з боку відповідача.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А згідно п. 1 ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, колегія суддів вважає посилання відповідача на норми бюджетного законодавства безпідставними, оскільки відповідно до статті 1 Бюджетного Кодексу України, цим кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджетів України та місцевих бюджетів, тоді як відносини, що виникли між сторонами у справі є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасниками, тобто - цивільними відносинами.
Відповідач також в своїй апеляційній скарзі посилається на відсутність у нього грошових зобов'язань перед позивачем щодо оплати послуг по спірному Договору, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи даної справи підписаних відповідачем актів виконаних робіт.
Однак з вказаними посиланнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами, наявними у справі.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, вимоги позивача обґрунтовані наявністю невиконаного відповідачем грошового зобов'язання по спірному Договору. При цьому, доказів виконання свого грошового обов'язку за Договором охорони до матеріалів справи відповідачем не надано.
Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що умовами спірного Договору сторони не передбачили обов'язок позивача надсилати відповідачу акти виконаних робіт, а також обов'язок відповідача здійснювати оплату наданих позивачем послуг тільки після підписання таких актів.
Крім того, акт виконаних робіт не є тією єдиною підставою виникнення обов'язку проводити оплату вартості наданих послуг згідно з вимогами чинного законодавства України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки між сторонами виникають із договорів та інших правочинів. Тобто, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем виникає з умов спірного Договору, а не на підставі наявності або відсутності у позивача підписаних відповідачем актів виконаних робіт про надання послуг по спірному Договору.
Також, слід зазначити, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів його звернення до позивача з вимогами про надсилання актів виконаних робіт по спірному Договору.
Разом з цим, позивач згідно з вимогами ст. ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України надав докази надсилання на адресу відповідача для розгляду та підписання складені акти виконаних робіт по несплаченим відповідачем охоронним послугам, що підтверджується копією листа від 21.11.2005р. за №48/1-2-4698/Др (а.с.69), але відповідач вказані акти не підписав та не повернув їх позивачу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на відсутність підписаних обома сторонами у справі актів виконаних робіт по спірному Договору за 2004 рік є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволені підтверджених належними доказами позовних вимог. Окрім того, відповідач не вжив жодних заходів для своєчасного підписання актів виконаних робіт по спірному Договору охорони й оплати боргу, що і з'явилось підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.
Як вказує позивач, а також підтверджується матеріалами справи згідно з умовами спірного Договору позивач надсилав на адресу відповідача рахунки на оплату вартості наданих охоронних послуг та акти звірки розрахунків по спірному Договору. Проте, надіслані на адресу відповідача рахунки, оплачені відповідачем не в повному обсязі, а акт звірки по спірному Договору охорони відповідачем взагалі не підписаний. Мотивованих заперечень або зауважень щодо не підписання акту звірки відповідачем заявлено не було.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 06.11.06 року по справі № 40/289-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.06 р. по справі № 40/289-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської Ради, м. Харків залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді