Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" грудня 2006 р. Справа № АС-03/235-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя-доповідач ,
суддя
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Луньової Л.Ю., довіреність без номеру від 09.12.2006 р., СіненковоїВ.В,, довіреність без номеру від 09.12.2006 р.
відповідача - Кузьменко О.М., копія довіреності № 48 від 20.01.2006 р., Пільгун Н.П., довіреність № 51 від 12.07.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4019 Х/1-14) на постанову господарського суду Харківської області від 25.09.06 р. по справі № АС-03/235-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС СХІД", м. Харків
до Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова
про скасування акту перевірки правильності нарахування і сплати страхувальниками і застрахованими особами відрахувань на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, скасування рішення, скасування вимоги про сплату боргу,
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС Схід" звернулось до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про скасування акту відповідача від 22.12.2005 р. № 173 перевірки правильності обчислення та сплати позивачем внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування , рішення відповідача від 23.12.2005 р. № 514 про застосування до позивача фінансових санкцій по донарахуванню органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум, своєчасно не нарахованих і не сплачених страхових внесків, та вимоги відповідача про сплату боргу від 23.12.2005 р.
Постановою господарського суду Харківської області від 25.09.2006 р. у справі № АС-03/235-06 (суддя Подовайло З.Г.) закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту відповідача від 22.12.2005 р. № 173 перевірки правильності обчислення та сплати позивачем внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, та відмовлено в позові в частині позовних вимог про скасування рішення відповідача від 23.12.2005 р. № 514 про застосування до позивача фінансових санкцій по донарахуванню органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум, своєчасно не нарахованих і не сплачених страхових внесків та про скасування вимоги відповідача про сплату боргу від 23.12.2005 р.
Позивач із зазначеною постановою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримує.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову -без змін.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідач, який зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова як страхувальник, у відповідності зі статтями 14, 15 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) є платником страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування та згідно з п. 5, 6, ст. 20 Закону зобов"язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Статтею 17 Закону передбачено обов"язок страхувальників нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески.
Відповідно до ч. 3 статті 20 Закону обчислення територіальними органами Пенсійного фонду України страхових внесків у випадках, передбачених цим Законом здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього закону нараховуються страхові внески.
Позивачем була проведена перевірка відповідача щодо правильності обчислення і сплати внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, за результатами якої було складено акт № 173 від 16.03.2006 р. В акті зазначено що під час перевірки виявлено порушення обчислення та сплати відповідачем страхових внесків, а саме: за період з 01.06.2004 р. по 20.12.2005 р. у звітах не відображена сума нарахування страхових внесків у розмірі 32,3%, 42% що викликало заниження суми страхових внесків на суму 23800,33 грн., чим порушено п.п. 6 п.2 ст. 17 Закону та позивачу донараховано 23150,66 грн недоїмки.
Згідно зі статтею 106 Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Позивачем, у відповідності зі статтею 106 Закону відповідачу була вручена вимога № Ф-736 від 23.12.2005 р. про сплату недоїмки на суму 23150,66 грн.
Згідно з п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазнаечних сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев"ятою та десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев"ятою та десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначене рішеня до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов"язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев"ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник отримав рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев"ятою та десятою цієї статті, і не сплатив зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржив це рішення чи не повідомив у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов"язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Як вбачається з матеріалів справи начальником Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону було винесено рішення № 514 про застосування до позивача штрафної санкції в сумі 10172,44 грн.
Позивач в позовній заяві та в апеляційній скарзі в якості підстави скасування зазначених акту перевірки, рішення та вимоги відповідача посилається на те, що п. 1 статті 18 Закону передбачено, що розмір страхових внесків встановлює Верховна рада України, та оскільки до теперішнього часу цей розмір визначено не було він визначається відповідно до ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону , згідно з якими страхові внески сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку визначених цим Законом та в розмірах передбачених Законом України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору. Виходячи з цього відповідач вважає, що оскільки він є платником єдиного податку, який у відповідності з Указом Президента України від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів підприємницької діяльності" звільнений від сплати збору на обов"язкове державне пенсійне страхування, то він не зобов"язаний сплачувати страхові внески на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів вважає зазначені доводи відповідача безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів підприємницької діяльності" відповідач як платник єдиного податку не є платником збору на обов"язкове державне пенсійне страхування.
Згідно зі статтею 5 Закону № 1058 він регулює відносини, що виникають між суб"єктами системи загальнообов"язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч. 15 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 2 статті 17 Закону № 1058 встановлено обов"язок страхувальників нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески.
Збір на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, від сплати якого звільнює платників єдиного податку Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів підприємницької діяльності" згідно із Законом України "Про систему оподаткування" відносився до складу податків, зборів ( обов"язкових платежів).
Згідно з ч. 1 статті 18 Закону № 1058 страхові внески є цільовим загальнообов"язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому законом. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Крім того частиною 2 зазначеної статті передбачено, що законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Виходячи із зазначених норм, Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів підприємницької діяльності", який відноситься до податкового законодавства не поширюється на страхові внески на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування та не звільняє страхувальників, які є платниками єдиного податку від їх сплати.
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення та вимоги відповідача.
Стосовно позовних вимог про скасування акту відповідача від 22.12.2005 р. № 173 перевірки правильності обчислення та сплати позивачем внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в цій частині позову на підставі ч. 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв"язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки зазначений акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень, як це передбачено п. 1 ч. 1 статті 17 зазначеного Кодексу, що визначає компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що акт перевірки є нормативно-правовим актом суб"єкта владних повноважень, оскільки безпосередньо зачіпає його права є безпідставиними.
Нормативно -правовим актом є акт прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.Нормативно-правові акти відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" підлягають обов"язковій державній реєстрації у Міністерстві юстиції України чи у його відповідних органах. Акти індивідуальної дії ненормативного характеру породжують права і обов"язки тільки у того суб"єкта (чи визначеного ними певного кола суб"єктів), якому вони адресовані.
Однак акти перевірок суб"єктів владних повноважень не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії ненормативного характеру і не можуть оспорюватись в адміністративному суді, оскільки ці акти не мають обов"язкового характеру.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 198 (п.1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 25.09.2006 р. у справі № АС-03/235-06 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Головуючий суддя (підпис)
Суддя-доповідач (підпис)
Суддя (підпис)