Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-41/187-06 Суддя -Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Бабакова Л.М.
06 грудня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів: Бабакової Л.М., Кравець Т.В.
При секретарі - Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача -Кулеш Л.В. -дов. № 960/10/10-014 від 10.02.2006р.
1-го відповідача -Мухін О.Г. -дов. б/н від 06.11.2006р.
2-го відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові заяву про апеляційне оскарження апеляційну скаргу позивача, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, (вх. № 3978Х/2-4) на постанову господарського суду Харківської області від 11.10.2006р. по справі № АС-41/187-06
за позовом ДПІ у Комінтернівському районі, м. Харків
до 1) ПП "Імпекс", м. Харків
2) ПП "Продсервіс-2", м. Київ
про визнання угоди недійсною
Встановила:
Позивач просив суд визнати угоду, укладену між ПП "Імпекс" та ПП "Продсервіс-2" на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2003р., недійсною згідно до ст. 49 ЦК України, обґрунтовуючи тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2003р. було визнано недійсними установчі документи ПП "Продсервіс-2" з моменту передачі документів, тобто з 18.01.2003 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість №36354550, видане 25.12.2002 р. - з моменту видачі.
Постановою господарського суду Харківської області від 11.10.2006р. (суддя Мамалуй О.О.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Позивач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, з постановою господарського суду не згодний, подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
1-й відповідач, ПП "Імпекс", у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Вважає, що постанова по справі обґрунтована і прийнята з урахуванням матеріального та процесуального права.
2-й відповідач, ПП "Продсервіс-2", заперечень на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2005р. позивачем було здійснено документальну невиїзну перевірку 1-го відповідача за 1 півріччя 2003р. по результатам отриманих відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок, про що було складено акт №512/23-31609994 від 26.10.2005р.
Перевіркою було встановлено, що 01.04.2003р. відповідачі уклали між собою договір купівлі-продажу, на виконання вимог якого 2-й відповідач поставив 1-му відповідачу товар на суму 1184911,91 грн., в т.ч. ПДВ -197485,32 грн., що підтверджується накладними № 124 від 02.04.2003р. (арк. спр. 35, 1 том), № 137 від 07.04.2003р. (арк. спр. 33, 1 том), № 144 від 15.04.2003р. (арк. спр. 31, 1 том), № 152 від 22.04.2003р. (арк. спр. 29, 1 том).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2003р. було визнано недійсними установчі документи ПП "Прокус мастер-принт" з моменту передачі документів, тобто з 30.10.2002 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість №36351898, видане 29.10.2002 р. - з 30.10.2002р.
Згідно даного рішення, засновник ПП «Фірма «Продсервіс-2» Давидюк С.А. дала оголошення в газеті «Авізо» про продаж свого підприємства. В середині січня 2003 р. їй зателефонував посередник, який запропонував купити підприємство та в подальшому здійснити перереєстрацію на нового власника -Голіка Я.В. Нотаріального оформлення договору купівлі-продажу даного підприємства здійснено не було. Давидюк С.А. всі документи передала згідно акту прийому-передачі від 18.01.2003 р. Після передачі документів Давидюк С.А. ніяких фінансово-господарських документів, які пов'язані з діяльністю підприємства не підписувала, розрахункові рахунки не відкривала, звітність до ДПІ у Святошинському районі м. Києва не подавала, податкові декларації не підписувала. Згідно акту ДОПМ ДПІ у м. Маріуполі від 05.06.2003 р. ПП «Продсервіс-2» за місцем своєї реєстрації: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б відсутня, місцезнаходження невідоме.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва, установчі документи ПП «Продсервіс-2» були визнані недійсними в порушення ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" № 755-ІV від 15.05.2003р. -не була проведена державна реєстрація змін до установчих документів.
Оскільки рішення суду в цивільній справі, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо встановлених ним фактів, які мають значення у господарській справі, суд першої інстанції обґрунтовано не мав законних підстав вважати встановленими факти ненадання ПП "Продсервіс-2" податкової звітності та несплати податків за фінансовими результатами виконання оспорюваної угоди без встановлення цих фактів в судовому процесі з дотриманням, зокрема, вимог ст. 86 КАС України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, предметом судового спору не можуть бути, зокрема, вимоги органів державної податкової служби про визнання недійсними установчих документів; податкових накладних; скасування (анулювання) свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість; визнання недійсними з моменту державної реєстрації чи з іншого моменту всієї комерційної (господарської) діяльності згаданих осіб, усіх вчинених юридично значимих дій та вчинених правочинів; виданих, підписаних документів тощо, оскільки такі способи реалізації їх повноважень не встановлено законом.
Посилання ДПІ на недійсність установчих документів може бути підставою позову про припинення юридичної особи, але не самостійним предметом позову.
Прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів не тягне втрати такою юридичною особою статусу платника ПДВ незалежно від того, ким прийнято таке рішення (учасниками юридичної особи, її органом чи судом).
У випадках, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість", особа може за своїм бажанням набувати та втрачати статус платника податку шляхом реєстрації як платника податку та анулювання такої реєстрації.
Згідно з пп. "б" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); згідно з абзацом 8 цього пункту анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. При застосуванні зазначених положень слід мати на увазі, що у разі ліквідації юридичної особи анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу можливе лише, якщо юридичну особу виключено з державного реєстру. До такого виключення анулювання реєстрації здійснюється виключно за ініціативою юридичної особи (в особі ліквідаційної комісії, ліквідатора, органу управління юридичної особи, якщо на нього покладено виконання функцій комісії з припинення юридичної особи).
До анулювання реєстрації юридична особа, що перебуває у процесі ліквідації, має право та зобов'язана, у випадках встановлених законодавством, видавати податкові накладні на загальних підставах.
На підставі викладеного, акт № 6 від 24.07.2003р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва (арк. справи 42 1-й том) про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Продсервіс-2» складений в порушення чинного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Позивачем не надано доказів того, що 2-й відповідач був виключений з державного реєстру не тільки на час укладання та виконання спірної угоди, а і на час розгляду даної справи.
Згідно з довідкою Головного управління статистики у м. Києві від 26.05.2006 р. (арк. справи 73, 1 том) в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України станом на 26.05.2006 р. значиться ПП «Продсервіс-2».
Таким чином, твердження позивача стосовно відсутності у 2-го відповідача цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи необґрунтоване, оскільки воно не підтверджено матеріалами справи, та таких доказів судом не встановлено.
Наявність умислу по угодам, стосовно дійсності яких виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання статуту підприємства недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретних цивільно-правових угод (правочину), зокрема, не може бути підставою для визнання таких угод недійсними.
Крім того, факт по несплаті податків однією зі сторін договору є правопорушенням, а не наявністю умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Доказом наявності вини сторін у формі умислу може бути лише вирок суду по кримінальній справі, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Постановою відділу податкової міліції ДПА у Харківській області від 29.03.2006р. в порушенні кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів в бюджет посадовими особами ПП "Імпекс" по п.2 ст.6 КПК України було відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, що було встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. по справі № АС-04/64-06.
Також в акті перевірки №512/23-31609994 встановлено, що 2-й відповідач розрахувався з 1-м відповідачем за отримані ТМЦ по договору купівлі-продажу від 01.04.2003р. шляхом заліку взаємної заборгованості на суму 1184911,91 грн., по іншим зобов'язанням 2-й відповідач розрахувався у лютому та березні 2003р. через розрахунковий рахунок.
Наведене свідчить про те, що підприємство 2-го відповідача мало відкриті розрахункові рахунки в установах банку та проводило через них розрахунки.
Згідно з п. 1.8 Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року N 527, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1998 р. за N 819/3259 документи на відкриття всіх банківських рахунків підприємств особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів і повноваження яких перевіряються уповноваженим працівником банку. У разі зміни особи (осіб), яка (які) має право підпису, новопризначена особа (особи) має особисто подати до банку картки із зразками підпису та пред'явити паспорт.
Підпунктом 7.1. цієї Інструкції передбачено, що для відкриття поточних рахунків усі юридичні особи незалежно від форм власності подають картку із зразками підписів та відбитком печатки. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства та установчих документів підприємства надано право розпоряджання рахунком і підписання розрахункових документів.
У разі заміни чи доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого чи другого підпису (п.7.12 Інструкції).
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постанова Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року N 135, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2001 р. за N 368/5559, передбачено, що перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки та підписи осіб, які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів (п.7 розділу II Інструкції та Правил заповнення реквізитів розрахункових документів - додаток 8 до Інструкції).
Оскільки розрахунок між контрагентами здійснювався через розрахунковий рахунок, тобто в безготівковій формі, то ця операція була прозора для оподаткування та нагляду з боку контролюючих органів, і ні за яких обставин не могла бути прихованою від останніх.
Перевірка податковим органом 2-го відповідача у 2002р. - 2003р. щодо дотримання податкового законодавства не проводилась, а отже позивачем не доведено порушення податкового законодавства з боку 2-го відповідача.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що позивачем не доведено, чи був умисел на досягнення суперечної інтересам держави та суспільства мети у першого відповідача по оскаржуваній угоді, чи у однієї з сторін та в чому саме виражався даний умисел. Між тим, наявність умислу на досягнення мети, що суперечить правоохоронюваним інтересам суспільства та (або) держави є обов'язковою умовою та підставою для визнання угоди недійсною згідно ст. 49 ЦК України 1963р.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Постанова суду обґрунтована, відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, а тому підстав для скасування немає.
Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 11.10.2006 р. по адміністративній справі № АС-41/187-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Судді Бабакова Л.М.
Кравець Т.В.