Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"03" липня 2006 р. Справа № 29/115-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників:
позивача
-
Кужеля М.А.
відповідача
-
Крівцова В.Ф., Козуба О.Ї
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу позивача (вхідний № 2189Х/3-9) на ухвалу господарського суду Харківської області від 16 травня 2006 року по справі № 29/115-06
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Кредо" (місто Запоріжжя)
до Державного підприємства Досліднього господарства "Кутузівка" Інституту тваринництва УААН (село Кутузівка Харківського району Харківської області)
про стягнення 24800,79 гривень
встановила:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 травня 2006 року по справі № 29/115-06 (суддя Тихий П.В.) провадження у справі припинено.
Позивач з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить прийняту по справі ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору. Разом з тим його представник судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що ТДВ «Страхова компанія «Кредо"( як страховик) 24 жовтня 2003 року уклало з фізичною особою Романенко Володимиром Івановичем (як страхувальником) договір страхування засобів наземного транспорту № НАН1РА24100333АК із строком дії договору до моменту припинення кредитного договору № 37/АК-ОЗ від 24 жовтня 2003 року, укладеного між АКБ «Приватбанк»та страхувальником, але не довше 12 місяців з моменту набрання ним чинності, тобто не довше 24 жовтня 2004 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано акт дослідження спеціаліста - автотоварознавця № 194/04 від 9 вересня 2004 року, страховий акт № 1560 від 18 жовтня 2004 року, платіжне доручення № 3145 від 19 листопада 2004 року на суму 24800,74 гривень, а також довідку ДАІ № б/н і без дати про ДТП, яка сталась 7 червня 2004 року, щодо зіткнення транспортних засобів, що належать страхувальнику - фізичній особі Романенко Володимиру Івановичу та відповідачу.
У відповідності із п.З ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, регулюються главою 82 ЦК України. Майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Враховуючи те, що під час ДТП мало місце зіткнення транспортних засобів, для вирішення спору необхідно застосовувати норми ст.1188 ЦК України, яка регулює відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. У відповідності із п.З ч.1 цієї статті за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно довідки ДАІ № б/н і без дати про ДТП вона виникла з вини як Романенко Аліни Володимирівни, яка керувала автомобілем «Пежо-307"( держ. № 220-92 ХВ), так і з вини Чигир Андрія Михайловича, який керував автомобілем «ЗІЛ-ММЗ-554", (держ. № 340-21 ХА). З мотивувальної частини постанови ДПС ДАІ при УМВС України в Харківській області від 16 червня 2004 року про відмову в порушення кримінальної справи по факту ДТП, наданої до суду відповідачем, вбачається, що ця пригода відбулась лише внаслідок порушення водієм Чигир А.М. вимог п.10.1 та п.31.4.3 ПДР, але саме з вини водія Романенко А.В., яка порушила вимоги п.12.3 ПДР. У відповідності із зазначеною постановою від 16 червня 2004 року документи у відношенні водіїв повинні бути надіслані до суду для прийняття до них заходів адміністративного впливу, передбаченого ст. 124 КУпАП. Однак, як вбачається з листа Харківського районного суду Харківської області № к-3 від 13 квітня 2006 року, адміністративні матеріали стосовно водія Чигир А.М. щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення від 7 червня 2004 року по ст. 124 КУпАП на адресу суду не надходили і судом не розглядались. При наявності вини обох володільців джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного. Однак, позивач не надав до суду доказів - рішень компетентних органів, які б свідчили про визначення ступеня вини кожного із водіїв транспортних засобів, які були учасниками ДТП.
Виходячи з того, що водіями транспортних засобів були фізичні особи, господарський суд Харківської області дійшов висновку про те, що через відсутність у нього повноважень щодо залучення їх до участі у господарській справі, неможливість встановлення ступеня вини кожного із них у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 7 червня 2004 року, що має істотне значення для вирішення спору по цій справі, вона не підвідомча господарському суду. Враховуючи викладене вище, а також, те, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки фізичної особи, провадження по справі було припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Проте викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, через що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи оскаржувану позивачем ухвалу, господарський суд не звернув належної уваги на те, що предметом спору по ній були вимоги позивача зі статусом юридичної особи (ТДВ СК «Кредо») до відповідача зі статусом юридичної особи ( ДП ДГ «Куту зівка»УААН) про стягнення в порядку регресу понесених позивачем збитків, пов'язаних з виконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань та відшкодуванням шкоди, яка була завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Матеріали справи не свідчать про те, що яка-небудь із фізичних осіб, що була учасником цієї пригоди, вимагала залучення її до участі у справі. Разом з тим, позивач при зверненні до господарського суду зі своїм позовом надав копії документів, які на його думку підтверджують правомірність та обґрунтованість заявлених вимог до відповідача стосовно відшкодування грошових коштів, які були сплачені власнику застрахованого позивачем автомобіля. При цьому колегія суддів приймає до уваги, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про обґрунтованість заперечень відповідача по даній справі проти пред'явлених до нього вимог, відсутність його ( або пов'язаних із ним фізичних осіб 0 вини у заподіянні збитків позивачу.
Зазначене вище дає підставу колегії суддів визнати, що господарський суд Харківської області передчасно, без належного дослідження усіх фактичних обставин спору прийняв ухвалу про припинення провадження у справі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, статтями 103-106 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 16 травня 2006 року по справі № 29/115-06 скасувати. Справу передати на розгляд господарському суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді