Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-40/431-05 Суддя -Хотенець П.В.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Бабакова Л.М.
21 червня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Істоміна О.А.
При секретарі Колесніковій С.В.
За участю представників сторін:
позивача - Малахова Г.І. -дов. № 3 від 21.06.2006р.
відповідача -Носов К.В. -дов. № 2883/9/10-008 від 06.10.2005р., Будник Л.М. -дов. № 3087/10/23-118 від 20.06.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу (вх. 797Х/2-4) позивача, ТОВ "Регіон", на Постанову господарського суду Харківської області від 19.01.2006 року по справі № АС-40/431-05
за позовом ТОВ "Регіон", м. Харків
до Харківської ОДПІ в Харківській області, м. Харків
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 19.01.2006р. (головуючий суддя Хотенець П.В., судді Мінаєва О.М., Яризько В.О.) у задоволенні позовних вимог було відмолено.
Позивач, ТОВ "Регіон ", з Постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Відповідач, Харківська ОДПІ в Харківській області, у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, постанову господарського суду Харківської області від 19.01.2006р. без змін, вважає, що постанова суду першої інстанції обґрунтована та прийнята у відповідності до чинного законодавства з урахуванням усіх фактичних обставин справи.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників позивача та відповідача колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2004 року представниками Харківської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області було проведено додаткову позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з врахування вимог пункту 3 Указу Президента України від 23 липня 1998 року "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності" з питання правильності визначення суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" за вересень та жовтень 2003 року.
За результатами перевірки був складений акт № 45/23-31610025 від 15 жовтня 2004 року. На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002172310/0 від 19 жовтня 2004 року та № 0002182310/0 від 19 жовтня 2004 року. Податковим повідомленням-рішенням № 0002172310/0 від 19 жовтня 2004 року позивачеві донараховано суму ПДВ у розмірі 2869200,00 грн., штрафних санкцій у сумі 1434600,00 грн., всього 4303800,00 грн., податковим повідомленням-рішенням № 0002182310/0 від 19 жовтня 2004 року зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування у розмірі 113000,00грн.
В акті перевірки зазначено, що станом на 01.10.2003р. та на 01.12.2003р. ТОВ «Регіон" має кредиторську заборгованість по розрахунках із основним постачальником ПП «Ліга-А", а саме: станом на 01.10.2003р. - за придбаний соняшник та отримані послуги по відстрочці платежу у вигляді товарного кредиту на суму 9188400 грн. (в т.ч. ПДВ - 1531400грн.), станом на 01.12.2003р. - ТОВ «Регіон" розрахувалось за придбаний соняшник та отримані послуги по відстрочці платежу у вигляді товарного кредиту з ПП «Ліга-А" векселями на суму 23696400,00 грн.
Також, в акті перевірки відповідач зазначає, що при проведенні зустрічних перевірок ПП «Ліга-А" (акт перевірки №702/23-30588680 від 30.12.2003р.) було підтверджено відсутність сплати ТОВ «Регіон" за придбаний соняшник та отримані послуги по відстрочці платежу у вигляді товарного кредиту, що, в свою чергу, свідчить про те, що ТОВ «Регіон" не розраховувалось грошовими коштами зі своїм постачальником за придбаний товар, а у вересні-жовтні 2003р. заявляло до відшкодування значні суми податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Ліга А" було укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №71 від 12.09.2003р., відповідно до умов якого ПП «Ліга А" зобов'язалося передати ТОВ «Регіон" ячмінь фуражний кількістю 7800 т. на суму 4836000 грн. на умовах товарного кредиту, на строк до 45 діб. Сума, яку покупець повинен сплатити за користування товарним кредитом, складає 6 % в день від суми договору. ПП «Ліга А" поставило позивачу 7800 т. ячменя фуражного та видало податкову накладну № 129 від 15.09.2003р. на суму 4836000 грн., в тому числі ПДВ 806000 грн. ПП «Ліга А" надало позивачу послугу з товарного кредиту та видало податкові накладні №144 від 30.09.2003р. на суму 4352400 грн., в тому числі податок на додану вартість 725400грн., №165 від 30.10.2003р. на суму 8704800грн., в тому числі податок на додану вартість 1450800 грн. та № 188 від 18.11.2003р. на суму 5513040грн., в тому числі податок на додану вартість 918840грн. Позивач оформив свою заборгованість перед ПП «Ліга-А" векселями на загальну суму 23696400 грн.
06.06.2006р. відповідачем до суду надано письмове пояснення № 1661/9/10-008 від 02.06.2006р. з додатком - Постанова ВГСУ від 13.07.2005р. по справі № А-27/399-04 і ухвала господарського суду Харківської області від 25.10.2005р. по справі № А-03/310-05. Справа за позовом ТОВ "Регіон" до Харківської ОДП1 з аналогічними вимогами (про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002172310/0 від 19.10.2004р. та № 0002182310/0 від 19.10.2004р.) вже розглядалась судами. Так, рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2004р. по справі А-27/399-04 (яке було залишено без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2005р.) були визнанні недійсними вищезазначені податкові повідомлення-рішення. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем згідно з п. 7.4 та п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесено у вересні-жовтні 2003р. до податкового кредиту на підставі податкових накладних ПДВ і правових підстав для його зменшення та визначення суми ПДВ у податкової інспекції не було. Однак, Постановою ВГСУ від 13.07.2005р. вказані рішення судів були скасовані.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2005р. по справі № А-03/310-05 (н. р. № А-27/399-04) позовна заява ТОВ "Регіон" залишена без розгляду в зв'язку із повторним не з'явленням позивача в судове засідання без поважних причин.
В Постанові ВГСУ від 13.07.2005р., яка є обов'язковою для виконання, вказано, що під час нового розгляду справи слід взяти до уваги наведене в цій постанові. Отже, при розгляді даної справи слід встановити: придбані ячмінь фуражний і соняшник на умовах товарного кредиту в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності; чи відображено податкове зобов'язання по податку на додану вартість ПП "Ліга А" по відвантаженій продукції та наданню послуг ТОВ "Регіон"; чи сплатив продавець ПП "Ліга А" ПДВ до бюджету в сумі, яку він одержав від покупця в ціні проданого товару (послуг); чи правильно визначена база оподаткування по даній господарській операції з урахуванням оплати продукції векселями.
На підставі вищевикладеного, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. сторони були зобов'язані надати суду необхідні докази. Але, позивач не виконав дану ухвалу, у зв'язку з чим апеляційна скарга розглядається судом за наявними в справі документами та наданими відповідачем згідно ухвали суду від 07.06.2006р. додатковими документами.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) на проценти за товарний кредит, також знаходиться в прямій залежності від фактичного віднесення цих процентів до складу валових витрат у зв'язку з веденням господарської діяльності.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон" не надало будь-яких доказів використання придбаного товару (з врахуванням всіх сум, сплачених за нього, у тому числі процентів по товарному кредиту).
Загальна вартість товару (ячменю фуражного) по угоді складає 4836,0 тис. грн., а загальний розмір плати за відстрочку розрахунку по угоді дорівнює 18570,24 тис. грн. (відповідно за вересень - 4352,4 тис. грн., за жовтень - 8704,8 тис. грн., за листопад -5513,04 тис. грн.), що майже в чотири рази більше вартості самого товару.
Позивач продав вказаний товар ПП "Епігон" за 5061,61 тис. грн.. (угода № 137 від 17.11.2003р.).
Отже, сума товарного кредиту в розмірі 18570,24 тис. грн. не була використана позивачем у власній господарській діяльності.
Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" право на бюджетне відшкодування виникає лише при надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником не оплачений. В пункті 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Таким чином, виникнення у позивача права на включення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості товару і процентів по товарному кредиту знаходиться в прямій залежності від факту оплати виданих векселів.
В даному випадку пред'явлення векселя до платежу та його сплати грошовими коштами не здійснювалося. А тому надмірної сплати податку до державного бюджету фактично не відбулося.
Оскільки векселя, передані ТОВ "Регіон" до ПП "Ліга А" за договором купівлі-продажу, не були оплачені позивачем, то вказані у них суми не можуть враховуватись у формуванні податкового кредиту позивача.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком розуміється обов'язковий внесок до бюджету відпо відного рівня, здійснений платником податку у порядку та на умовах, визначених законами України.
Згідно з пунктом 1.2. статті 1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.00р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів. При цьому, під коштами відповідно до п. 1.13 зазначеної статті розуміються гривні або іноземна валюта.
Правовий аналіз вказаних нормативних положень свідчить, що сплата податків в Україні резидентами проводиться виключно у грошовій формі шляхом перерахування на бюджетні рахунки відповідних гривневих сум. Під гривнею в да ному випадку розуміється національна валюта України у вигляді відповідних банкнот та казначейських білетів. Не вважається гривнею цінний папір, визначений у гривнях, зокре ма вексель.
З урахуванням зазначеного слід комплексно тлумачити відповідні положення Закону України "Про податок на додану вартість". Так, встановлене у пункті 1.6. статті 1 Закону поняття "податкове зобов'язання" слід розуміти як загальну суму податку в гривнях, одержану ( нараховану ) платником податку в звіт ному періоді. Визначений в пункті 1.7. цієї ж статті "податковий кредит" слід розуміти як суму в гривнях, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання. Від повідно і визначене у пункті 1.8. статті 1 Закону бюджетне відшкодування слід розуміти як суму в гривнях, що підлягає поверненню плат нику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку в гривнях. Отже, необхід ною підставою для бюджетного відшкодування є сплата податку в гривнях, які реаль но надійшли до державного бюджету.
Наведене підтверджується також змістом п.п. 4.2.10. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих боржником на користь платника податку, зокрема векселів. Так, згідно із статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель є розрахунковим документом і може вико ристовуватись у господарській діяльності, проте з наведеного не випливає що вексель є гривнею, оскільки він лише має грошове вираження у гривнях.
Як встановлено судом, простий вексель був підписаний лише директором ТОВ "Регіон" Гордоном Л.Ф.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що вексель підписується від імені юридичних осіб ще й головним бухгалтером.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана позивачем постанова першої інстанції прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в постанові суду висновки відповідають обставинам справи, а тому постанова господарського суду Харківської області від 19.01.2006р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 19.01.2006 року по справі № АС-40/431-05 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Бабакова Л.М.
Істоміна О.А.