ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
31 серпня 2015 року Справа № 913/418/15
Провадження №3/913/418/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет", м. Харків,
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області,
про стягнення 120 783 грн. 80 коп.
суддя Секірський А.В.
секретар судового засідання Буймирська О.В.,
у засіданні брали участь:
від позивача - Щоголева О.А., довіреність №6 від 12.02.2015;
від відповідача - Левадна Ю.Г., довіреність № 01-026/257 від 16.05.2015,
Суть спору: Приватним акціонерним товариством "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет" (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 74 214,00 грн., 3% річних - 4416,24 грн. та інфляційні витрати - 42 153,56 грн. відповідно до договору №103-027/1-1416 від 05.09.2012.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору №103-027/1-1416 від 05.09.2013 позивач виконав та передав відповідачу науково-технічну продукцію на суму 74 214,00 грн., відповідач прийняв роботи, але зобов'язання по оплаті вказаних робот не виконав у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 74 214,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.
Відзивом №026-14ла/15 від 27.07.2015 на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 1/103 від 17.05.2013 на який посилається позивач, не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки в ньому не зазначено прізвища та посади особи яка підписала акт здачі-приймання науково-технічних робіт, що в свою чергу позбавляє можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції та перевірити чи мала вона на це право. Таким чином, на думку відповідача, відповідний акт на який посилається позивач не може бути підставою для підтвердження проведення господарської операції.
Крім того, відповідач подав до суду заяву №026-504 від 10.08.2015 про розстрочку виконання рішення суду на три місяці зі сплатою щомісячно рівними частками. В обґрунтування заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище та на проведення антитерористичної операції на території Луганської області.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.
05.09.2012 між сторонами було укладено договір №103-027/1-1416 (далі - Договір) на створення (передачу) науково-технічної продукції (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого, Замовник (відповідач) доручає і зобов'язується оплатити відповідно до розділу 2 цього договору роботи по створенню науково-технічної продукції, а Виконавець (позивач) бере на себе виконання і передачу: "ПАТ "Алчевський металургійний комбінат". Підведення трубопроводів пара Р=33кгс/см3, t=420С до повітропроводів доменних печей №1, 3, 4, 5. Робочий проект" (а.с. 15-19).
Договір підписаний із протоколом погодження розбіжностей.
Згідно умов п.2.1 договору, з змінами внесеними протоколом розбіжностей до договору, вартість робіт по договору становить 74 214,00 грн. з ПДВ.
На підставі п. 2.4 договору остаточний розрахунок з виконавцем проводиться Замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт в 20-денний термін з моменту підписання акта Замовником.
Відповідно до п. 3.2 договору документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, що направляється одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.
Згідно з п. 3.3 договору замовник в 15-денний строк приймає роботу, підписує акт та направляє його на адресу виконавця.
На виконання умов договору між сторонами було підписано акт № 1/103 від 17.05.2013 приймання-здачі робіт на суму 74 214,00 грн. (а.с. 24). Відповідний акт підписано сторонами та скріплено печатками без зауважень та заперечень.
Станом на дату подання позовної заяви сума боргу відповідача перед позивачем становить 74 214,00 грн.
На адресу відповідача направлялась претензія №846/13 від 26.11.2013 про сплату заборгованості. Але відповіді на неї позивач не отримав.
На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 4416,24 грн. та інфляційні витрати в сумі 42 153,56 грн., що підтверджено відповідним розрахунком наявним у матеріалах справи.
Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 892 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Частиною 1 ст. 894 ЦК України визначено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 898 ЦК України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.
Посилання відповідача на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт підписаний не уповноваженою особою, судом відхиляється з огляду на те, що на акті № 1/103 здачі-приймання науково-технічної продукції за договором №103-027/1-1416 від 05.09.2013 зазначено, що він був підписаний з боку відповідача Генеральним директором Шевченко Т.Г. Крім того, на акті № 1/103 здачі-приймання науково-технічної продукції є відтиск печатки підприємства відповідача, який відповідає відтиску печатки підприємства. Разом з тим, відповідачем не доведено незаконного використання його печатки. Отримавши акт виконаних робіт для підписання у разі невиконання таких робіт замовник зобов'язаний був про це заявити позивачу, натомість він повернув позивачу підписаний акт, не оспорюючи його.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 241 ЦК України право чин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідна правова позиція також викладена в 3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 відповідно до якої наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Судом встановлено, що відповідний акт приймання-здачі робіт № 1/103 від 17.05.2013 прийнятий до виконання відповідачем, про що свідчить включення до бухгалтерського і податкового обліку відповідача зазначеної суми та прийняття виконаних робіт від позивача.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 74 214,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4416,24 та інфляційні витрати у сумі 42 153,56 грн.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що при підготуванні позовної заяви, позивачем було помилково зазначено у розрахунку до позовної заяви, кінцеву дату періоду нарахування 3% річних "31.01.2015", оскільки належною датою слід вважати "31.05.2015". Це підтверджується саме посиланням на цю дату у позовній заяві та кількістю днів прострочення у розрахунку до позовної заяви.
Перевіривши зазначену інформацію судом встановлено, що дійсно у розрахунку до позовної заяви позивачем допущено арифметичну помилку у кінцевій даті періоду нарахування 3% річних про що свідчить інформація зазначена у позовній заяві та кількість днів прострочення 3% річних у розрахунку до позовної заяви. Таким чином, вірним періодом нарахування 3% річних слід вважати з 07.06.2013 по 31.05.2015, що складає 724 дні прострочення.
Позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 4416,24 грн. за період з 07.06.2013 по 31.05.2015 та інфляційні витрати у сумі 42 153,56 грн. з жовтня 2013 року по квітень 2015 року, що підтверджено відповідним розрахунком позивача (а.с. 10).
Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Отже, в розумінні наведеної норми, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Суд доходить висновку про те, що фінансовий стан відповідача на даний час у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню рішення суду у даній справі.
За таких обставин надання розстрочки виконання судового рішення в частині стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат надасть можливість реальної сплати грошових коштів частками з певним інтервалом у часі.
Позивач проти задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки на три місяці не заперечував.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви відповідача та надання розстрочки виконання рішення суду в частині стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат у загальній сумі 120 783,80 грн. на три місяці, починаючи з вересня 2015 року по листопад 2015 року включно, шляхом визначення до сплати рівної частини боргу по 40 261,27 грн. щомісяця.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, код 05441447, на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет", 61072, м. Харків, пр. Леніна, 58, код 00192494, заборгованість за договором №103-027/1-1416 від 05.09.2012 в розмірі 74 214 грн. 00 коп. (сімдесят чотири тисячі двісті чотирнадцять гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 4416 грн. 24 коп. (чотири тисячі чотириста шістнадцять гривень 24 коп.), інфляційні витрати в розмірі 42 153 грн. 56 коп. (сорок дві тисячі сто п'ятдесят три гривні 56 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 2415 грн. 68 коп. (дві тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 68 коп.), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат у загальній сумі 120 783,80 грн. на три місяці, починаючи з вересня 2015 року по листопад 2015 року включно, шляхом визначення до сплати рівної частини боргу по 40 261,27 грн. щомісяця.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2015.
Суддя А.В. Секірський