Справа № 2-4472/14
760/13271/14-ц
27 червня 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки і піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та про примусове виселення,-
Позивач 20.06.2014 року звернувся з позовною заявою, в якій просив визнати відповідачку ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, усунути перешкоди йому щодо користування приватним будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вказаною адресою, а також примусово виселити ОСОБА_2 з приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимогу визнання відповідачки ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірному будинку, усунути йому перешкоди у користуванні будинком шляхом зняття відповідачів з реєстрації за вказаною адресою, одночасно заявляючи конкуруючу вимогу щодо виселення відповідачки ОСОБА_2 з вказаного будинку, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, та на підставі яких, на його думку, необхідно вирішувати дані вимоги, і які визначають той засіб захисту права, який він просить суд застосувати, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Зокрема, зміст позовної заяви свідчить, що позивачем не викладені обставини щодо обґрунтування як предмету, так і підстав позову, тобто, які саме права позивача порушені, якими діями або бездіяльністю відповідачки, всупереч яким правовим нормам, а також за яких обставин як правових підстав та чим саме передбачений таких спосіб захисту прав та інтересів позивача.
Так, з матеріалів позову вбачається, що позивач, звертаючись з вимогами до відповідачки, не зазначає правові підстави пред'явлених вимог, а посилається лише на норму ст.391 ЦК України, яка передбачає право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Проте, позивачем не викладені обставини щодо здійснення відповідачами перешкод у користуванні та розпорядженні його майном, а також обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги із зазначенням правових підстав, які б безпосередньо встановлювали визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, або щодо виселення відповідачки ОСОБА_2 з спірного будинку, які по своїй суті мають різних правовий характер та обставини для їх застосування.
До того ж, позивачем належним чином не вмотивовані визначені ним позовні вимоги до відповідачки, пред'явлені до неї в її інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, враховуючи, що в змісті позовної заяви позивач фактично вказує на необхідність виселення малолітнього сина ОСОБА_3, оскільки у останнього є подароване житло, а також погоджується про місце визначення проживання сина з відповідачкою ОСОБА_2, однак враховуючи зазначене, пред'являє вимоги щодо визнання такою, що втратила право користування спірним будинком, та примусове виселення лише відносно відповідачки ОСОБА_2
Виходячи з викладеного, позивач, висуваючи вимогу про усунення перешкод у користування майном шляхом зняття з реєстрації як відповідачки ОСОБА_2, так і сина ОСОБА_3, не викладає обставин в обґрунтування пред'явлення вимоги до останнього про зняття з реєстрації, хоча сам вказує на норму ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування на вільний вибір місця проживання в Україні», яка закріплює підставу зняття з реєстрації місця проживання в тому числі на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщення, про виселення, тощо.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право кожної вимоги та правові підстави звернення до відповідачки, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, саме які права позивача порушені, якими діями або бездіяльністю відповідачів, як вони взаємопов'язані, тобто який характер мають правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами саме з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивача, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивачки є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Крім того, вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст. 120 ЦПК України, оскільки позивач не надав копію позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї для відповідачів та третіх осіб у справі.
Ст. 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання, а відповідач, котрий як і позивач має право на судових захист, має бути обізнаний, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору, однак позивачем доказів сплати судового збору до суду не надано.
Так, з огляду на заявлені позивачем вимоги немайнового характеру, судовий збір має бути оплачений позивачем відповідно до п.1.2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за ставкою - 0,1 розмірі мінімальної заробітної плати, яка відповідно до ЗУ «Про бюджет України на 2014 рік» з 01.01.2014 року складає 1218 грн., а відповідно розмір судового збору за вимоги немайнового характеру становить 121,80 грн.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які його права, свободи чи інтереси були порушені кожним із відповідачів, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який він просить застосувати, надати докази в підтвердження кожної обставини на обґрунтування заявлених вимог, а також надати копії позовної заяви разом з додатками відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб у справі.
Крім того, позивачу необхідно у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір» з урахуванням предмету та ціни позову сплатити судовий збір та надати докази на підтвердження сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки і піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та про примусове виселення залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: