Справа № 2-5024/14
760/15675/14-ц
24 липня 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивач 21.07.2014 року звернувся з позовною заявою, в якій просив встановити факт проживання його з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі АДРЕСА_1 однією сім'єю з червня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт його постійного проживання з ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом; стягнути з відповідачки на його користь судові витрати.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має містись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки позивачем не викладені обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він обґрунтовує заявлені вимоги до відповідача відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, справи про спадкування розглядаються судами в порядку позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо ж виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Також згідно з п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.
До того ж, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, роз'яснено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Разом з тим, в змісті позовної заяви є не викладеними обставини, в чому саме полягає порушення прав позивача саме відповідачкою і всупереч яким нормативним актам та з якими правовими наслідками, а також за яких обставин як правових підстав та чим саме передбачений такий спосіб захисту прав позивача на спадкове майно, чи існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки позивачем не обґрунтований порядок звернення до суду - в порядку позовного чи окремого провадження, та не визначені правові підстави, за яких суд має визнавати право власності в порядку спадкування, оскільки після встановлення факту його проживання однією сім'ю із спадкодавцем та факту його постійного проживання із спадкодавцем на день смерті позивач може оформити право власності на спадкове майно в нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.
Тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають, виходячи з того, що особа не позбавлена такої можливості при зверненні до нотаріальній конторі.
Крім того, позивач вважає себе таким, що прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України постійно проживав з померлою на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідачка не визнає та оспорює право позивача на спадкове майно.
Разом з тим, зміст позовної заяви свідчить, що позивачем не викладені обставини щодо порушення його прав діями відповідачки та наявність спору між ними щодо спадкового майна.
Таким чином, позивачем не викладені обставини в обґрунтування право вимоги до відповідачки відповідно до норм матеріального права як правові підстави звернення, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто які саме права позивача порушені, якими діями відповідачки та як вони взаємопов'язані, який характер мають правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачкою саме з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивача, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачами, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які саме її права, свободи чи інтереси були порушені, якими діями відповідача, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який він просить застосувати, з посиланням на правові підстави, а також на докази в підтвердження кожної обставини на обґрунтування заявлених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: