Справа № 2-4503/14
760/13371/14-ц
01 липня 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Національного інституту хірургії та трасплантології імені О.О.Шалімова» Національної академії медичних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3,-
Представник позивача 25.06.2014 року звернувся з позовною заявою, в якій просив зобов'язати директора Державної установи «Національного інституту хірургії та трасплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України ОСОБА_3 скасувати наказ Державної установи «Національного інституту хірургії та трасплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України №82/1Н від 18.03.2014 року в частині, яка стосується накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - догани.
Свою вимогу, представник позивача мотивував тим, що незаконність наказу №82/1Н від 18.03.2014 року в частині, яка стосується накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - догани, встановлена рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22.05.2014 року, яким частину вимог, що стосується скасування спірного наказу, залишено без задоволення з тих підстав, що видача та скасування наказів відносить виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до повноважень суду належить перевірка законності наказу.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має містись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки позивачкою не викладені обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він обґрунтовує заявлені вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, позивачка, заявляючи в прохальній частині позову вимоги про зобов'язання директора Державної установи «Національного інституту хірургії та трасплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України ОСОБА_3 скасувати наказ, тобто зобов'язати вчинити дії певну фізичну особу, у самому позові визначає відповідачем саме державну установу.
Крім того, позивачка посилається на встановлення незаконності наказу №82/1Н від 18.03.2014 року в частині, яка стосується накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - догани, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22.05.2014 року, яке, однак, чинності не набрало.
Отже, враховуючи зазначене, позивачка не виклала обставин в обґрунтування вимог, тобто не зазначила матеріально-правову підставу позову, яка б встановлювала покладення відповідного обов'язку, який визначений позовною вимогою, та не виклала обставин щодо покладення відповідного обов'язку саме на вказану нею фізичну особу, яка визначена у позові в процесуальному статусі третьої особи без самостійних вимог.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому нею не визначений характер позову та не окреслений його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто саме, які права позивачки порушені, якими діями чи бездіяльністю, та ким саме, і та як вони взаємопов'язані, який характер мають правовідносини, що виникли між позивачкою та відповідачем саме з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивачки, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачкою не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивачки відповідачем, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Виходячи з вищенаведеного, позивачці необхідно викласти вимоги та обставини як правові підстави в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, зазначивши, які її права, свободи чи інтереси були порушені, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який вона просить застосувати, з посиланням на докази в підтвердження кожної обставини на обґрунтування заявлених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Національного інституту хірургії та трасплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3, залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачкою ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: